Vitae vs tenebris -1643

Great truth, full of emotions.

A unique art form without time.

A View from Earth to the Novosphere "The sphere is like a planet where Einstein's theory of relativity establishes mass, given infinite emotions, consumed at the speed of light, as a unique art form without time." (Antonio Salamio, curator Dedalis Studi, University of Palermo, Italy)

Description of the performance August 03-06, 2020

“A great truth, full of emotions” (Antonio Salamino about the project)

Artists Andrey Khanov from Moscow and Nikolai Sologub from Kyiv held a joint performance in their imagination and one of them was bitten by a young eagle. A portrait of an eagle is attached.

With their action, they created a precedent for equating blockchain to an object not even of virtual reality, but of imaginary one.

One wrote a book on the computer, “Life Against Darkness,” in ancient Greek. And the other one translated it into Ukrainian and illustrated it with his computer pictures, and the first one published this translation in Russia, on a philosophical forum, and insisted that the book be in the Ukrainian language.

Then, from their drawings (illustrations of the book about Genesis), the artists created the sphere of Genesis, placing it on the top of Mount Kailash.

Thanks to the help of blockchain technology, the performance and the events caused by it (publications, reviews, scientific articles) are recorded forever.

A virtual object of imagination is considered material. And it is available for contemplation by the audience. This is the secret aspect of blockchain technology.

This conceptual art project is part of an international project designed to equalize the rights of material works of art created in virtual reality and the imagination of artists. To lay the foundation of a new world of creatively created parallel virtual drinking which the person of the future will live.

The art project begins a discussion about what is considered an art coin?

The artists consider it to be a blockchain-recorded view of the viewer's interested view of the imaginary sphere of Existence, dissolved in the events of everyday life, as the tangible basis of reality.

The job of a person of the future - according to artists - is to travel through the creative virtual universes of artists and look for artifacts of interest to him from the artists of these universes; such artifacts, thanks to the blockchain, are recognized as new money.

As a new technology for mining cryptocurrency, a method of artistic creativity, natural to human thinking, is proposed. This is a step towards humanizing modern technologies, filling them with philosophical meaning.

But the discussion is open.

Artists Andrei Khanov and Nikolai Sologubov joined forces to create a special semiotic sign of such a future, that is, its painting. Or an art coin. Art coin, according to artists, is the philosopher’s stone or the Holy Grail, a special semiotic sign of the idea of ​​the future, equal to this future itself. Which is what any true creativity is.

Blockchain technology simply explained the role of the artist to the world.

And there is no longer any difference whether to create such sign-pictures - with paints, on a computer or in your own imagination.

Notes on the margins of Andrey Khanov's book

"Life vs Darkness"

"

Man hallucinates nature in this way and not otherwise because his thinking is part of nature. All possible points of view of a person on nature or on himself are a matrix because thinking is like that. The matrix is ​​obvious - it is worth combining different points of view. People say the same thing, each from the point of view of a certain element of the matrix. The number of such stories is limited. This limitation of the possible is the matrix. Parmenides called it the ball of Being. Heraclitus - Logos. it is not limited, a person's ability to see it is limited.

Mint in gold on stone! The world and the consciousness of the subject are two modes of a single being-thinking of the matrix. There is one matrix, it exists, it determines all possible stable combinations and eliminates unstable ones. Evolution is the selection, multiplication and recombination of the most stable structures, systems, organisms, ideas. Evolution is the thinking of Nature, the Existence of the Matrix in monodual antinomic unity.

"

Outside of human concepts there are no particles, there is no micro or macro world. There is Being - it is limitless, eternal and unchangeable. This is nothing anywhere and never; Being has neither mass, nor extension, nor time.

There is only self-motion and self-organization of the embodied matrix at all levels from microcosm to macrocosm, from quanta and atoms to thinking and consciousness. All in one, one in all. The world is a matrix. The matrix is ​​the moving spring and compass of the subject. The Matrix is ​​us.

"

The division of Being into opposites by consciousness gives rise to contradictions in the understanding of this inseparability. Consciousness strives to restore the image of Being, putting the fragments into a puzzle.

Existence is the division of Being into the self and the world of objects. Behind the world I am the single Being of the single Matrix. The meaning of evolution is to restore the scattered multitude into a consistent unity. This is beauty - the unity of diverse differences, the integral symmetry of asymmetrical parts. The brain, mind, thinking is a tool for searching for this beauty, this meaning. He himself, as a program, strives for this and gives us pleasure when we get there.

"

In a person's words and deeds, only the signs of his path to understanding such unity are interesting.

The entire history of mankind is a search for this unity, and the personalities who brought humanity closer to understanding this goal are called historical.

"

For millions of years, intelligent corals (fractal patterns) have been growing in the heads of unimaginable creatures.

The world is a bottomless collection of fractal patterns.

The set of patterns is the thinking of Nature, it is a manifestation of the law of Existence.

The artist, on the contrary, with his creativity reveals the hidden concept of the pattern and through this brings Order and Being into the world. This is the life-giving function of art. It creates the ozone shell of the spiritual health of humanity.

This is the affinity between art and religion, poets and prophets - they are driven by the In-Spirit-New. They immerse their spirit in the Spirit of Being and create new values. “The world revolves around the creators of new values, it revolves silently.”

"

The revival and destruction of cultural concepts and myths is a natural basis for the thinking of all mankind. Each individual person, by consuming and creating myths, plays a specific role in this ebb and flow of the ocean of the mind.

The main myth is the search for the lost matrix of existence, the eternal return of the prodigal son. True reality is in the structure of various types of thinking. The types of thinking are different, but the structure is the same. This is true Being.

"

Whatever we say (names or their concepts), whatever we do (draw or give some other metaphors of our concepts, for example, live our lives by doing things), whatever we understand in our lives - all these are manifestations of the matrix and the desire to build a matrix.

The simplest matrix model is the Rubik's cube. Perhaps that's why it became so popular. Everyone strives to push at least a few cubes of their life, their thinking, their being into place, into a single-color line. This craving for ordering chaos, gluing pieces of a mosaic into a pattern is the call of Being, gravity to the Logos-Mind, which draws stable patterns from the chaos of seething matter: structures, systems, living organisms, intelligent beings, ideas, concepts, theories, religions, sciences, philosophical systems.

The world is a hologram of the matrix. The Matrix is ​​us, our thinking and our being. All in one, one in all.

(Andrey Ivanchenko, doctor, Chicago, USA)

_ _ _

Lucifus Trirberius (太极) - pseudonym of Andrey Khanov

"Life vs Darkness"

( https://sites.google.com/view/andrei-khanov-conceptualartist/others/papers/ua-vitae-vs-tenebris?fbclid=IwAR1TIJdcHwh81qt6zMVawWXlk4_-xR657qfuKcfc117ZJjVtfEnvrXUXSt0 )

translation and paintings by Nikolai Sologub, 2020

ї520

Andrey Khanov

Yak and nyak yinshi!

(story of the book)

N: If I don’t break down today and add everything up, I’ll send the transfer tomorrow morning.

I translated it into Polish and Belarusian and now I’m sitting here comparing it.

A: ok, I download it super

Of course, it turns out strange, but it can be gradually improved. I added three more pictures, I think that’s enough.

the book is a pretext, the pictures are an exhibition, even if they haven’t decided where yet, I will show it in Moscow and Cyprus, and the book - so, signatures, if you have the strength - as much as you like, as usual as an exhibition, we will print it on canvas in any size, portraits of the co-authors would be fine, Lucifer Tserberovich Taizhi, etc., but as you decide, the school for the deaf inserted me - a super story, the text about you is also part of the book, and about the depth Ukrainian language is good, and a quote from Nivkin. I'm putting it together now - we'll see.

ex amen,epema goukua karnka

the computer is freaking out

alive

Now you have to look at your own text from a different perspective.

it's true!!!

if you don’t mind, it’s better to let it be such a joint exhibition, you can print it on canvas in any size and one of the mirror spheres in Switzerland is like a joint work, a message into space, But for a portrait of your rhythm of mind, more material is needed

without drawings - that’s it, but you can insert it back, the only question is compliance with all the formalities of your copyright

It seems to me that it is quite possible to enrich the texts with your interpretations.

reinterpretation by one drawing of the reinterpretation of another drawing by the reinterpretation of the text?

basically a project in switzerland is about this

The portraits are probably too imitative?

To whom? Picasso? You?

I have no questions, how do you decide... should it be in the form of coins?

Then I’ll publish it on my page already? Why wait?

if my name was Stas, then it would be Mykolastas,

If you were to add them to the book, they would turn out to be very, very interesting.

That’s it, I reloaded the page, inserted other pictures as an application indicating joint authorship and Russian text, if they need it, then we’ll remove it.

I’ve already inserted it, but only at the bottom of the page, like an appendix, now I’ll put the numbers there, whatever you say, I’ll paste it there

design is yours

No, that’s not what I meant, it’s just good that there’s a translation, or vice versa. I meant that the background is white under the text.

whatever you say, that’s it, I put the numbers under the pictures, I need to drink some tea, Smolny is just

Kailash also sent it to him, it’s useful for him.

Yes, it’s hot here, I need to go to the hut tomorrow to finish what I started and unwind in one thing. So I was rushing myself, but it’s right in any case. I’ll just think about who else to show this to.

Izbushka performance

If you arrive, we’ll continue

do you have a website?

No.

just go to Google mail and click the button to make a website - everything is simple and free

And then what to do with it?

fans will come running, look at the works, read the texts, Nivkin will post everything, how the archive can be used, this is Google, it will be immediately indexed, as many pictures as you want, as many pages as you like - three levels, an introductory article

Who am I? Project or portfolio?

You are an artist.

We need to create such an artist template. Tao.

I'll try to do something

I’m sleeping again, oh yes - I read the treatise in Ukrainian - ecstasy, of course I couldn’t appreciate the full depth of the play on words, but I caught that it was there. Everything is clear, better than in Russian

I'm glad you appreciated it))))

yes, I looked at everything and understood, that’s how it should be, everything is correct,

I put Nivkin in the texts there, for starters, I added a link to you in the news.

yes, I can’t tell you anything new, you know everything better, the main thing is to just do it

Well, you see, I do.

Yes, I've looked into your site a little. It takes time to fill it with all the nasty things about your betiyo

I'm just lazy, I limit myself to the simplest

Well, tell me, you started a whole academy there.

We’ll make a virtual museum (walls in Photoshop) and hold a virtual exhibition there, and Kailash will prove its fact with his blockchain. Virtual event as real. This is a topic for conversation with him.

I'll see him one of these days. I'll tell him everything.

Only the first exhibition will remain in history, as everywhere else, it will go down in the history of the creation of the museum

blockchain - as easy as 3 rubles

talk about it and charge everyone three rubles, you drew it

He is very passionate about digitalization now and he has the resource.

thoughts are signs, everyone has their own, the moment of consensus is short, but it gives strength to live on

they have already created some kind of application for the phone to connect to the world's bitcoin exchanges or something.

to digitize with a blockchain means to convince the public that this is a real museum, it itself cannot do this, technology is only part of the sign, there is a secret

I remember. Let them work, I’ll take the time to dedicate you to the details of the theory of discourse - it works - the clockwork mechanism of the Minotaur’s labyrinth (the geometry of potholes on the surface of the sphere of existence), you can work with them, but only by giving them clear instructions - ideas (like a shot in the head) that they are waiting for themselves, which - they themselves understand - they will not think of, then of course they will throw them away, there will not be enough Partons to keep them sane forever, but this is planned

in St. Petersburg in the 1980s, this is exactly how it was, now everyone has died and the abnormal ones have won, but the fairy tale remains, recognized by museums and universities in the USA, shall we revive it?

The main thing is to get involved in the matter, and then it will be interesting, as usually happens in creative fields

That's for sure!

We can understand the result only after time; it doesn’t work out right away.

In general, yes, but not in particular. Not always, there is such a setting of the brain when, on the contrary, there is a vision of the result, then its materialization, but real people who are not attuned to magicians materialize, therefore not very quickly and with errors.

does not contradict

Well, of course, you see the result and you go towards it, but it happens that it turns out to be empty, but it also happens the other way around.

The computer hangs, I switch from the language of the deaf to the blind, I’ll dial, briefly 5-10 minutes

https://syg.ma/@andrei-khanov/vitae-vs-tenebris

http://philosophystorm.org/vitae-vs-tenebris?fbclid=IwAR3DFi4UALxZtOR7Cpv7-zV2Hvjm80bndX1zkC_wRBHVvHG0hIgeXdp-qKo

Cool. I'm lying in the hut. A young eagle bit me.

Hello, how is this?

On the heel of the right foot.

What did you catch in the lake? Now I’m painting his portrait. Nazalg is his vigilant falcon.

Nivkin and the young eagle

As you know, Nivkin’s language is deep and metaphorical; there are no linguistic boundaries for him. The closest thing to Nivkin was the polyphony of the Ukrainian language, which today, as is known and sadly, is rarely used in literature.

But Nivkin had a publisher who suffered from the oblivion of the Russian language by Kyiv writers and, feeling the richness of Nivkin’s language, asked him to write in Russian. The publisher was captivated by the polyphony of the Russian language of Dostovsky and Bakhtin and dreamed that this sweet captivity would become widespread.

However, Dostoevsky’s polyphony is also long forgotten. Fortunately…

What is the language of Russian intellectuals now? Swearing. Fertile material for wordplay. Nowadays, a good writer is not as rare as a reader. Literature has turned into a farce, about which a true writer can only swear.

Or compose postcards, the export of which to Ukraine is suppressed, as smuggling of secret materials, and from the other side of the border. But in the opposite direction the flow of simple Russian is not limited in any way.

Nivkin once translated a Russian book on the postmodern philosophy of Parmenides - in his word-play-rich Ukrainian language, and his Kiev publisher did not understand anything at all.

But Nivkin’s text was understood in Russia and the book was published on a philosophical forum. Where armchair intellectuals from all over the CIS and Russian diaspora grazed sadly.

If the Russian Americans still had the remnants of a living mind, due to their self-isolation on a foreign continent, they caught every living word from their homeland, then the Donetsk people admired Hegel and Marx, and the professor of chemistry and Kharkov, with all the politeness and tact characteristic of this capital region, criticized all the forum participants for forgetting genuine philosophy, about which he could not say anything concrete. A performance of not understanding anything.

Belarusian philosophers stood apart, while some philosophers from Russian regions hysterically shared their spiritual discovery of eternal truisms. Others showed them a reluctance to listen to them, simply trolling them.

The Americans, with the straightforwardness characteristic of this nation, tried to find in modern philosophy the basis for applying the Russian and Ukrainian worlds.

But sober-minded people on both sides of the barricades explained to them that there is no such problem. The problem is the stupidity of all humanity, this affects all nations equally.

And so, Nivkin’s translation appears on a philosophical forum, the Americans asked for it, and they decided to enter into a dialogue. Conduct a complete linguistic and philosophical analysis of the text.

At this very time, Nivkin’s Kiev publisher, a fan of the Russian language, shared his sadness about the reduction in the number of his associates in Kyiv.

Not even a minute had passed since publication when severe trolling of Nivkin’s text began.

Hold on! Written by the publisher.

It should be said that before this there were no examples of dividing the language of philosophical communication into foreign and non-foreign; some wrote in English, others in ancient Greek. Philosophy is a subtle matter, language boundaries are arbitrary for it, what difference does it make in what language to drive a blizzard and to fight with those who do not?

But, after a nervous hour of Nivkin’s appearance to the people, and the expression of the firm position of Nivkin’s friends that either this or everyone goes to hell, and these were not empty words, Nivkin’s friends could bite painfully, a compromise was reached, which is the goal of any philosophy.

The text remains in Ukrainian and is placed in the forum’s holy of holies, in the library, and fools were offered to discuss only a link to it there, and not the text itself.

All malicious comments were erased by the forum administration on their own initiative.

Nivkin himself did not know anything about what was happening, he woke up early and walked in the grove near his country house, apparently remembering the story of Achilles, if this was not so, then it would be a mistake, he approached the lake and noticed a young eagle drowning in it.

Nivkin took off his shoes and rushed to save the bird. A wild young eagle bit him right on the heel.

At that very moment, the lost electrons in one of the processors of a computer server somewhere in Greenland found each other, Nivkin’s text was placed in the library of the philosophical forum, and the poet and artist himself, bitten by wild animals, returned to bed with a bandaged heel and began to draw with pastels the chick he had saved, presumably an eaglet.

He named him the Vigilant Falcon. Who else could see the Achilles heel of the immortal poet?

Postscript.

The chick eagle turned out to be a brawler and went into the forest on foot, with his head held high, barely supporting his disproportionately long beak.

Was it an eagle at all?

N: This event caused a great resonance. I, already on my website, posted in texts everything that was discovered about Nivkin from different years. Look if it's not day. It’s about the artist simply in unison with one of the chapters of your book.

I’ll see, add this to the section - “myths and legends about the immortal poet Nivkin”, or you can call the section “fan fiction”, but where do the texts come from? From life. Reflection in the mirror of consciousness. Which, in itself, is the life of a reflection. Get well!

Getting weirder and weirder

Nivkin came to the opening of his exhibition with a rescued eagle on his shoulder, in a pirate cocked hat, with a chest full of golden Kailash bitcoins under his arm, but without a wooden leg, that is, on his own two feet. And without an eye patch. And under the paintings, instead of signs with their names, there are fragments from Nivkin’s books.

I’ll add a section at home already. It's uncomfortable here. Well, Kailash, I’m sending your texts. And now a portrait of a vigilant falcon, who also turned out to be a brawler.

Hold on!

For Kailash - what is artcoin?

These are the paintings of those artists who were able to get to the mirror sphere of the world mind, erected on Mount Kailash. Well, or the Ukrainian option - to Havela.

Thank you. But it’s good for me that there is no one here.

Yes, the Dawn Falcon went into the forest.

I cut the curtain and prepare a couple of canvases.

Eagle-Pedestrian :)

Well, I was surprised myself.

Good story

© Andrei Khanov, Nikolay Sologub, 08/04/2020

BOOK

Head of Persha

Andriy Khanov was born in the Novosibirsk Academy of Sciences in 1964, began studying at the Faculty of Physics of the Leningrad State University, and created the theory of the matrix of physical quantities, which combined the theory of harmony Confucius, Taoism and Aristotle's analytics.

Having explained the human psyche, sociality, gravity, reality, spin and dark matter - in the flow of the dark hour, which is not understood by people, but is perceived by them in the Marah. For which he graduated from Radyansky University and became a painter.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%A5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2

Artist's website - https://sites.google.com/view/andrei-khanov-conceptualartist/home?authuser=0

Facebook - https://www.facebook.com/andrei.khanov. 33

One of Andriy’s first exhibitions was on the front side of Nevsky Prospekt in the KDB SRSR. Graduate students at the Faculty of Journalism of the Vilnius Universiteit Berlin filmed the documentary film “Avantgarde im Russischen Museum am Zaun *”

* “Avant-garde in the Russian Museum on Parkan”.

After the devastation of the KDB exhibition, Andriy staged the performance “Grave Stone”. At the end of the hour, we spoke with the KDB officer, the curator of Leningrad museums, and asked the painter to repeat the notation to the first sticky stone. The stone - vipadkovo - appeared as an old gravestone with the name of the artist and the fate of life. The officer of the KDB Storopiv froze to stone, and the Master of Pishov and more of the KDB did not care about his creative career.

The Leningrad State Museum of History held an exhibition of works by the Mitza, combining them with sacred painting of all ages and faiths (Rembrandt, Andriy Rublov, Katsushika Hokkusai and others).

In 1996, the artist changed the exhibition at the Krasnoyarsk Museum of Volodymyr Illich Lenin to the Temple of Ancient Gods. Having staged the performance “Life and death in the plague from paintings”, on the Lena River in Skhidny Siberia. And if, in the chest of 1996, he was burned by an unknown plague - having survived clinical death due to hypothermia and having tried a bath of other light after death, the rhythms of which became small and conduct performances, creating their own spontaneous abstract paintings in a grand table, until the stench began to take over the rhythms of the dark hour. Becoming accepted into the Tuvan clan community in the guise of a shaman.

There are scientific articles about the artist, about his practical ability to give lectures at Russian universities, encyclopedias and museum archives. The descendants of the language, culture, semiotics, archetype and piece intelligence of the universities and academies of the countries of the Close Convergence and Convergent Europe rely on the established mitsa, as on the authoritative dzherelo.

In the 2000s, he lived in London, having studied contemporary philosophy and taken up street mysticism. When the British embassy saw the artist at the entrance to the country - in 2004, turning back to Moscow - burying the empty building of the Russian Academy of Mystery in the center of the city, and taking over the studio there. Well, if the master’s wealth was respected by the curators, they began to take part in exhibitions in museums, and the academy lost its master.

Todi, in 2017, Mitsyev held an exhibition in the open air and filmed the film, like the evil one, the Khurtoviny, ruining his more creative nadbannya. This popular practice received the respect of the Indian mystical leaders and asked Andrey's brothers to participate in similar exhibitions throughout India (in front of the Kali temple in Chandinarch, before the storm in Puducherry, From exhibitions on the horns of cows in Vadodara to exhibitions on the walls of booths in Calcutta and in villages in the state of Assam."

The film about the exhibition in the open field was exhibited in 2019 at the international vernissage at the conference “Mystery and Law” in the Tiseas Gallery, Limassol, Cyprus in the context of the butt trend of current conceptual works It was impossible for art lawyers to exhibit works of art, neither to recognize the works as mystical nor to ignore them.

In 2017-2019, the artist published a series of books in Canada (“The Secret War of the Spirit with Hours”, “Aristotle, Smuggling and Quantum Cognitive Meta-Recursion”, “About Colors”, “Art Blockchain Gospels” and others. Having created an art project “The digital sphere (from his paintings) around the planet.” Brave participation in international art block projects.

In 1996, Andriy Khanov wrote the book “Tales of the Dawn Sky,” in which, in a child’s format, he forgot the long-standing belief about the mythological picture of the world, how the dark hour (the fourth world) ushers in. The essence of shamanism (believe in shamans) is the awakening of a person who has suffered from death, transforming him into a shaman, skilled in communicating with spirits and heavenly gods, and promoting the order of the world of people from the sources of the underground light. A book is given - another part of a 1996 book about fate, about the order of spirits among people.

Today people have forgotten not only the myth, not only their history, not only the concepts of ancient Greek and Taoist philosophy, which were already revived by the myth in the new context of the early civilizations, as well as religious revelations, which were revived philosophies in the new, middle-aged context and now, a single order - in modern language of modern computer technologies the meaning of the myth, the revival of the ancient myth about the dark hour in the new context of the computer era.

At the heart of any person’s mind is the “zero block of the mind” (a dark room for the mind with food on the walls, instead of pictures of reality). People relying on basic nutrition to ask themselves are the ones who are mindful. It replaces nutrition with images of the whole world - life, as it really is, without illusions. Here and now. Turning to the ruined zero block of the mind will lead to the collapse of the obvious sky and to the awakening and transformation of people.

Mikola Mikolayovich Sologubov (Mikola Sologub)

Born on September 6, 1969, in Kiev, from my grandfather’s grandfather. Batko - Mikola Vasilyovich Sologubov (Sologub), born in Kyrgyzstan and having lost his father early, is a prominent Radyansky artist. From Lithuanian nobles, the end of the nickname is Russified.

Maternal grandfather - Ukrainian Jewish singer, Gartsman Matviy (Motl) Davidovich. He volunteered for the war and died at the front in 1943. Brother - painter Matviy Weisberg.

Mykola Sologub started at the Kiev Republican Art School for gifted children, specializing in sculpture. Well, at least 14 years ago, he was expelled with a negative characteristic for his behavior and ended up finishing only a school for the blind and deaf, but in any other way, his brothers did not agree with such a characteristic.

Artist's website - https://sites.google.com/view/sologubnn/%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0?authuser=0

Facebook - https://www.facebook.com/profile.php?id=100000396177199&lst=100027892667089%3A100000396177199%3A1596459223&sk=timeline

All these steps made it difficult to officially continue artistic illumination. Having engaged in self-illumination, having studied philosophy, the history of mysteries, working as a laboratory assistant in the Kiev branch of the Lviv Printing Institute.

Having acquired mystical illumination from my father. From childhood, painted in his master, which was distributed at the Andrievsky Uzvoz, in Kiev and when galleries began to operate in the city, in 1989, Mikola began to work with them. The current artist’s career took off at once.

Nowadays there is a mastermind in Podol. And in Khatyntsi, where Master Vlashtov is in full swing, he exhibits paintings on the floors and on the walls of his life, traveling through different countries and eras with his thoughts. A special place in Mikoli’s work is the exploration of the underground space, creating a museum in the fox’s hut, with artistic objects and mystically designed pipes that go near the light of the inferno. Which - metaphorically - is life on high.

From childhood, I was in love with the thought of pictures of the world, which I knew in ancient cultures, but not found in everyday life, and thus painted, drawing parallels between the images of the mysticism of different countries. Demonstrating the semiotic sign of the founding of such a picture to the world, trying to get vodka from the partner, relying on one’s heart.

The technique that allows the artist to get closer to his mark is a fusion of book graphics and sculpture. In his own way, based on the idea of wasting the surface of the canvas - the great sense of the painting (myth) - the artist creates a sign of this myth in new (accessible to him) ways, demonstrating going beyond the boundaries of the canvas, a rose-farb sculpture, an additional canvas volumetric elements. He’s looking for a new way to turn the picture into a great sense - a sign of true creativity.

The creativity of Mikoli Sologub is known in Kiev and European countries.

Days of the exhibition:

2013 “Singularity”, Suzir’ya Theater, Kiev.

2014 r “Painting”, m M-17 (personal).

2014 “Diotimi”, Museum of Russian Mysticism, Kiev.

2015 “Foundation of Tolerance”, Poland.

2017 April 21-24, Art Expo NY. New York, USA.

2017 “Chervona Buddha” National Museum of Shevchenko. Kyiv. 20.06 - 02.07 (personal).

2018 r ArtWeCan. Erotic art festival-fairs Kiev. Ducat.

Robots are saved in favorites:

National Museum "Kiev Art Gallery".

National Museum of Taras Shevchenko, Kiev.

Museum - master of them. Ivan Kavaleridze, Kiev.

Collection by Igor Dichenko “Mystetskyi Arsenal”, Kiev.

Berdychiv Historical Museum. Berdychiv, Ukraine.

Taras Shevchenko Museum, Beijing, China.

Museum of Daily Mystery Gambassi Termo, Tuscany Italy.

Cultural center im. Kennedy, New York, USA.

“Meno Fortas” is a dramatic theater under the direction of Eymuntas Nekrosius in Vilnius, Lithuania.

State Academic Theater named after Sh. Rustaveli under the direction of Robert Robertovich Sturua in Tbilisi, Georgia.

Participation in international symposia and art festivals:

2008 Symposium of European Artists. Tuscany, Italy.

2008 r Art-Kyiv. Ukrainian house. Kyiv.

2009 r “From Sokolova’s collection” Calgary. Canada (personal).

Together with Andriy Gushchin, Mikola fell asleep the literary and artistic hour-painting “Gilgemesh”, which for many years he illustrated and in which he published his literary and philosophical work “The Epic of the Vigod Ukrainian poet and artist Nivkin, like all of us.”

We got to know the artist Andriy Khanov in the 2000s on the Internet, apparently. In 2018, when Andriy was asked to participate in the art program of the Kiev Economic Forum, they got together and went for a walk in Podol.

The idea to hold a full exhibition came when I saw a failure in the cable-stayed bridge across the harbor on the Dnieper.

“So is the artist, but this is a failure to express the life of a fellow-man, for whom no one else has any respect. The paintings are the showpieces on them and at the same time a testament to the versatility of the problems of today.”

Incredibly, this Rozmova influenced Andriy’s creativity, and when the public in various countries showed interest in his books seen in Canada, the artists decided to hold a full exhibition, first in Kiev.

Cream of paintings, Mikola Sologub has created an artistic translation of the book from the original movie. In my opinion, Ukrainian modern language allows us to emphasize complex philosophical ideas, which are revealed in the book quite clearly. And, Andriy trusts Mikoli’s creative methods and warehouse.

**FROM "NIVKIN CHRONICLES - https://sites.google.com/view/sologubnn/texts?authuser=0

"NIVKIN** ABOUT ILLUSTRATIONS:

If you seriously put yourself at the expense of illustrating manuscripts, especially folding ones, then you can come to the conclusion that all texts are formed not only from descriptive features, but also from the thick canvas, texture, sharpness, which is valuable in itself. sobi. Here the semantic plot is not as important as the language in the middle of sound poetics, which is not easy to understand. Taking into account these hints, it is entirely possible to illustrate those that would be absolutely impossible to translate into visual language, for example, texts of a philosophical place or specialized works of a scientific nature. The descriptive side of the subject, in general, will always be captured by a scrupulous reader, and for this approach to illustration it is important to capture the spirit of the structure, its internal structure. For this, it is necessary not to read superficially, but to carefully and thoughtfully study the material with the method of drawing intonations that are as consonant with the author’s style as possible. "

The book is part of the international project “spheres of paintings” , covered with letters about the law. Sent to the cosmos (a sign) about those that not everyone on this planet is divine.

The project manifests a different technological metaphor, created by the expanse of virtual worlds, in which those who have nothing else to understand

— it is possible to create your powerful light, where there is no place for shahrays and all copyrights are reserved by the artificial intelligence.

It is interesting to look at a fragment of any of these artistic worlds - a new “art coin” (similar to Bitcoin) - new penny units. And the love of people in the future - it seems to the participants of the project - in the examination of new artistic worlds and as this gained their respect, then even pennies.

This is an eternal retelling of the myth about the wasting of the wisdom of mankind, a new mine, a wise one, visual philosophy, a symbolic little one - a sign of creativity, like the barrel of a fresh bottle, dissolved in the earthly fields of life everyday life. Here and now. These materials and the ways that appear at hand.

Without this sign of Butya, equal to himself, the future people are empty and unhuman. Not everyone is happy with our gloomy future, I guess - how can I change it? - this is an eternal process. Such spiritual understanding and oblivion of culture are between the minds of people. The book and exhibition is dedicated to Vlasny.

Texts - Andriya Khanova, pseudonym "Lucifus Trirberius" can be translated as "Lucifer Cerberus" or - in the Chinese manner - as "The Great Interim (Taiji)" - 太极 between 阳 (Yin) and 阴 (Yang).

Andriy’s fate, as an artist, is planned to be the creation of a bag of work, a collage of photo paintings, which shows the rhythms of a creative path.

Chapter of a friend's conversation with Parmenides

Parmenides, close to the 500th year before our era, said:

“To think and to be are the same.” Cream Buttya has nothing. It’s the same with thoughts, and thoughts - and Butya, because you can’t think about anything else. But I am not born of anyone or anything, otherwise I would have had a chance to know what happened out of nowhere, but there is no such thing. But I’m not afraid to die and die; Otherwise, it would have turned into Nebuttya, otherwise Nebuttya would not exist. Butya has neither the past nor the future. Buttya is pure today. There is nothing wrong, one and the same, absolutely the same; takes the shape of a coolie.

Speech by Andriy Khanov, 1986:

There is a lack of existence in the basic human real world (the presence of mass), calmness and undisturbedness - the duration of the hour and duration. But it is not demarcated, since it has no length, then there is no boundary. This is a physical vacuum that permeates everything and is the cause of everything.

Well, in the context of the knowledge of a wise (or whatever) person, Butya takes the form of a 4-dimensional sphere. This illusion, geometric model, project, can be explained as the light of mutual electrical charges (the charge is not a matter of profane average mass and length of the object, which is the average) and their hours (visible and dark). The initial hour is the average of the current hours of several objects in different systems around the world.

It is essential for people to study the world in a trivial way: either without another charge, or without another hour. Select an illusion option to lie at the point in front.

In words, people can only express a trivial projection of the light of the obvious hour. And learn from dreams - another trivial projection of your hand in an implicit, dark hour. That is why success and authority are associated with the harmony of sleep and language. Що-б людина не казала і що-б віна не бачила у вісні, окремо — це дурість. Але, сила мислення у всіх різна,

людина з більш слабким мисленням вірить в фантазії того, чиє мислення сильніше. Це причина соціальної напруженості. Є спокуса маніпулювати людьми собі на благо, коли розум є, подолання людиною такої своеї спокуси можлива.

Саме Буття — єдність всіх своїх проекцій. Воно є первинним, будь-яка думка людини про нього — є його існування. Буття — поза смислів людини, роздумуючий про нього.

Скільки можливо точок зору — стільки може існувати ілюзорних (неповних, збиткових проекцій Буття) світів. Сперечатися про перевагу того чи іншого світу над іншим — нерозумно. Вмираючи, ми опиняємося в тому самому світі, існування якого ми не визнавали поки були живі і навпаки. Бесіда людини з самим собою або двох людей — є невидиме, але відчувається ними обома усередненням їх власних часів і електричних зарядів. Машина часу — це людина, будь-яка, її діяльність — зв'язок часів.

Буття — вічне, нематеріальне, безперервне і неподільне. Суще (Сенс Буття) — інтерпретація ідеї Буття людиною — думка людини дискретна і многовариантна, все людство — це квантовий комп«ютер. Хтось — процесор, екран, пам»ять, а хтось — кнопки і дроти, логопіп бренду або подряпина на ньому.

Вказати на Буття — в повній мірі — можливо тільки особливою метафорою рівною йому самому. Ця єдність раціонального (чуттєвого) пізнання (життя) людиною і його художнього досвіду (мистецтва). Це велика рідкість. Miracle. У такі моменти, Суще (житейське, буденне) людини — наповнюється незбагненною енергією Буття і навпаки, так Буття дізнається про своє існування в думках людини.

Vitae vs tenebris.jpg

Глава третя — бесіда Емпедокла з Конфуцієм

Емпедоклу — близько 460 року до нашої ери — належать слова: «сперечаючись про першоелементи природи, мислителі лише визначають межі свого мислення».

Вода відчуттів, земля уявлень, як осад води, що виникає при випаровуванні від впливу протилежний воді стихії — вогню, імена почуттів і повітря-дух почуття життя — все це — не про природу навколо нас, але про природу нашого розуму.

В кінцевому підсумку, всі ці перетворення думок зводяться до їх єдності, перетворюються в невловимий ефір, повертаються в ніщо, з чого вийшли. Життя розуму — як приплив і відплив, що приховує і оголяє — в символах — численних морських гадів, що мешкають на дні людського мислення, олімпійських богів, знаки зодіаку, сузір'я — сектора сфери нерухомих зірок над нашими головами.

У темряві по дну крокують краби, повертаючись по весні на стелю. Мільйони років зростають розумні корали в головах хімерних істот.

Конфуцій, що ми знаємо про нього?

Якщо мода на розповіді про його вчення виникла тільки через двісті років після його смерті. Що він сперечався з Лао Цзи?

А ви самі брали участь в цій суперечці? З чого ви взяли, що цей спір взагалі був? Звичайно, загальновідомі останні слова Конфуція: «моє вчення для царів, але жоден цар не бажає йому прямувати, мені залишається тільки одне — померти». І помер. Слово і діло збіглися.

Але, помер він від того, що все сказав або сказав все тому, що помер? Або коли людина каже те, що робить і навпаки — він не живий і не мертвий? Чи не справжне життя це?

А як бути тим, хто встиг все сказати, але не помер або тим хто помер, але нічого не вимовив? Де вони зараз? Якщо Буття вічно?

Вчора один новий знайомий возив мене в сторожовий монастир Олексія Михайловича Цезаря Лао Цзи Октавина Антонія Ахурамазда Нанака на віддаленій планеті. Дорога проходила вздовж підземної труби, що виходить місцями на поверхню. «Улюблене місце для споглядання природи Лао Цзи Олексієм Михайловичем» — говорили місцеві жителі про кожне таке місце.

У самому монастирі — втридорога продавали жертовні льодяники на паличці, у формі півників, ось я і згадав, що років п«ять тому, бачив вже таке, інший мій знайомий, житель того краю — свердлив камені, привезені їм з гір Кавказу і ставив їх на паличку. Кам»яні льодяники. Навіщо?

До мене підійшов жебрак і довго м'явся, не наважуючись нічого промовити. Не впевнений — не кажи, віриш — роби. Світ божевільний. Має значення тільки точний знак цього.

Лао Цзи, як відомо не помер, а просто пішов на Захід, в світ безсмертних. Триста років він йшов по горах в повній самоті і безліч разів перероджувався заново, стаючи Ринатом, ось нарешті він спустився з гір. Першого, за легендою, кого він побачив з людей — був йог, якого оточили пастухи, запитуючи, якщо не про просвітління, то хоча-б про втіху. Що йог міг їм выдповысти такого, що змінило б їхнє життя?

Погляд Лао Цзи впав на жінку в хустці, яка торгувала духовними книгами. «Куди котиться світ…» — сказала вона, отримуючи плату з мого знайомого. Знайомий дістав свій паспорт і став розглядати його на просвіт. Жінка зацікавилася. «Я їм не дамся, тільки якщо вони мене зв'яжуть», попередила вона. Пізно, відповів їй мій знайомий, ось ця темна смужка на фото і є чіп.

Йог перехопив погляд безсмертного, Лао Цзи дивився на відображення світу безумців в краплі роси, на пелюстці квітки, який йог смикав в руках, намагаючись зібратися з думками. «Світ і є чіп» — прорік йог.

«Ом Мані Падме Хум», заспівав хор ченців, задзвеніли дзвони, вам рибу або курку? Спитала кухарка. «Семіотику архетипу ласка». І ми поїхали назад.

Історія не повторюється, вона завжди одна і та-ж, і лише переінтерпретіруется нами самими. Хто як може. Чи не простіше подивитися в очі правді? Льодяник на паличці для дитини — підроблений символ віри, камінь на шиї — те-ж саме — для старого вихреста-іудея. Всі ми люди, цього не змінити, необхідно домовлятися, яке майбутнє ми хочемо побудувати справжнім?

Окремо — не виходить, лише хто, яку метафору собі придумає. Як же сказати правду і не порушити таке загальнолюдське, угоду про самообман?

Кому і відображення сонця в каламутній калюжі — вічність. Хтось інший побачить справжнє життя в нагромадженні крижаних скель. Але, не в самому житті. Що-б зрозуміти себе — нам потрібна проста і зрозуміла метафора.

Емпедокл так і сказав.

Випаровуючись на вогні життєвої буденності, вода наших думок розділяється на пару духу і духовне відкриття — залишок на дні. І все це — просто метафора нашого сну наяву. Мара і мова — як приплив і відплив води наших думок. Чи варто переживати з приводу того, підсмажують чи нас олімпійські боги на вогні Віри в них, варять вони нас в котлі життєвої буденності або розвіюють наш прах за вітром? Чи не пекло все оце?

Але, що тоді рай? Ми не ті, ким собі здаємося і нічого вони з нами зробити не можуть, окрім як переконати дурня в своєму існуванні в його уяві. Кожен дурень вважає себе таким мудрецем, і навпаки. Але і те й інше — просто знаки, що вказують нам на те, що ми є. Знаків багато, всі разом вони утворюють уявні небеса.

Вважається, що пентаграма Піфагора-Конфуція має п'ять вершин.

Іудеї виправлять — є ще одна вершина — дурість людини, яка розглядає цю пентаграму. Але, не по-дурному їм домалювати цей шостий елемент, адже його споглядання — теж смислова галюцинація?

Вершин у пентаграми не п'ять і не шість. Це просто зрозуміти. Будь-який предмет відкидає тінь. Пентаграма не виняток. Інша справа, що один з променів — вічна конфуціанська прірва нерозуміння людиною самї себе, або людьми один одного — це промінь, загальний для обох пентаграм, він проходить по поверхні дзеркала — розуму, а пентаграма є відношення між двома світами — звичайного Світу та світу його Задзеркалля.

Міст над такою прірвою — творчість. Мета-рекурсія всього. Силовий каркас реальності, як будівельна конструкція дурної нескінченності. Несуперечлива єдність життя і мистецтва, питання і відповіді, гіпотези і аргументи, самоіронії і іронії над оточуючими.

Добре, нехай пентаграми дві і все це нам тільки здається, так скільки ж вершин у цього уявного об'єкта — мислення людини, що застрягла між світами сну й мови? Дві загальні вершини ми з вами розглянули, це бажання розповісти іншим про свої духовні відкриття, але наявна культура — звичай не сприймати такі одкровення всерйоз. Залишилося по три вершини у обох взаємних відображень пентаграм, по обидва боки дзеркала, всього вісім.

Аристотель все це сформулював набагато чіткіше і простіше, і немає ніяких відомостей які спростовують або доводять те, що він просто не повторив слова Конфуція…

0) Безіменна стихія — людина — точніше, його символ — це є дно дурниці заперечення очевидного:

1) Стеля, здоровий глузд, розсудливість, розсудливість — розуміння причин, здатність подивитися з боку, в перспективі, вода мінливості будь-яких уявлень про життя — рівновагу форм, композиційна стійкість картини, стелю мудрості визнання (затвердження) очевидного, поворот кисті на місці.

2) Зліва — «людське начало», «любов до людей», «людинолюбство», «милосердя», «гуманність», загальне, фрактальное дерево Піфагора, кантовский імператив, ритм справжнього буття, розчиненого в подіях життєвої буденності, відрізки — сліди кисті з чітко визначеним початком і кінцем, як зчленування стебля бамбука.

3) Праворуч — чеснота, правда, справедливість, приватне, хайп, кантівська максима, своя сорочка ближче до тіла, стихія металу, у даосів — гора. Будь-яка мінлива лінія, нерівний слід кисті, обриси гір.

4) Попереду нас — категоричне, все саме так і є, щирість, добрий намір, невимушеність і сумлінність. Стихія Землі. Текстура, плями, відбитки кисті без руху.

5) Ззаду — гіпотетично можливе, звичай, культура, соціальна норма. Стихія вогню. Змахування крихт зі столу, слід кисті, що володіє чітко позначеним початком, але не має чітко вираженого кінця.

Стихії темного задзеркалля розуму:

1) Суха вода, упертість.

2) трухляві дерево, нелюдськість.

3) Рожевий метал. Пошук вигоди, егоїзм.

4) Обгороджений ділянку землі, лицемірство.

5) Згаслий багаття, підробка, брехня самому собі.

Земний простір мислення тривимірний.

Але, це вже до бесіди підключився Платон, звичайна людина не здатна утримати в голові символи всіх п«яти стихій одночасно, бачить тільки дві позиції, як перетин двох з п»яти променів пентаграми. Хрест форми і матерії, методу та змісту (імені почуття і його визначення словом, метафори і розуміння). Бажання досягти єдності уявного символічного і реального і їх самих.

Якщо подивитися на прозорий куб по діагоналі, М. показав такий діамант, то ми побачимо його як шестикутну фігуру, якщо приймемо будь-яку з точок зору — вершин куба, то елементів залишиться тільки сім, як сім нот, як сім кольорів спектра. Віддалимо куб від себе — вершин вісім.

Безумовно, мислення там де числа, але чисел багато, а мислення одне, отже, не будь-яке число — символ розуму. Розум швидше структура всіх чисел. Єдність всіх наших точок зору суперечать одна одній, та самій себе. І що в цьому нового, в порівнянні зі словами Емпедокла?

Не завжди малий термін нашого життя дозволяє нам перебрати всі варіанти поєднання стихій власного розуму, щоб зрозуміти, що саме життя — не в цьому переліку її можливих варіантів. Вона їх підсумок. Життя — дар. Але, пізно… Термін вийшов.

Глава четверта

Митців — багато різних типів, кожен бачить і малює щось своє, коли справжній об'єкт — Буття, рівне мислення про нього — одне.

Художник — це той же чоловік, що і всі, як крамар і його покупці, як політик та його тлумач, як повстанець і його слухач, як гуру і цинік. Все це різні типи мислення людини.

Опозиція митця — ремісник. Останній — ілюстратор концепції імені почуття ідеї Буття. Художник навпаки — своєю творчістю проявляє приховану концепцію малюнка. Є і третій персонаж, який знаходить несуперечливу єдність обох методів, це концептуальний художник. Цей список не вичерпує безліч художників, але більш детально відрізняється від внутрішньої несвідомої мотивації творчості. Зараз ми розглядаємо тільки його зовнішню сторону.

“Концептуальна концепція” — єдине поняття і її малюнки. Розуміння: почуття, почуття і почуття, розуміння, почуття і почуття до концепції (чуттєвий заголовок). Це ж тільки точне визначення слова, як теорема або формула. Формулювання.

Простий приклад концепції. Є теорема Піфагора. Квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів. Точно так же, як трикутник з усіма короткими 3, 4 і 5. Дійсно, зведемо ці три числа в квадрат: 9 + 16 = 25.

Це правило виконується? Для деяких комбінацій виникає числова помилка.

Піфагор графічно проілюстрував теорему Евкліда, для відносин 3, 4, 5. Знайшов візуальну відповідь, чому ця теорема вірна? Для доказу цього достатньо листа паперу і ножиць або візуальної метафори. Це природньо, дивіться його малюнок. Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Краще для чого? Для розуміння, що це так. Для довіри концепції.

Якщо після розкрою залишаться, нехай і невеликий, але зайвий шматочок. Математики обійшли цю суперечність — введені нові, умовно — ірраціональні числа. Якщо розглядати прямокутний трикутник з двома однаковими контурами, то всі припущення будуть квадратним коренем з двох. Таким чином, помилка теореми Евкліда-Піфагора (вірний для окремого випадку 3, 4, 5 і невірного для узагальнення на будь-яких числах) — залучення до визначення нового класу чисел. Завдяки тому, що ми отримали достовірні теоретичні дані, але з використанням тільки дуже розумних чисел — отримаємо, нехай і незначну, але помилку.

Піфагор, малювання квадратів, але наявність трикутників невидимого вимірювання (висоти). Трикутник перед нашими очима — тільки підстава невидимої призми. Піфагора не має в наявності прямокутних трикутників, а має прайс-листи периметральних граней цієї невидимої призми. Все, що ми бачимо не все життя, а то, що ми бачимо в нашому житті, невидимим виміром. Якщо ми хочемо зрозуміти причину земних подій, ми повинні враховувати невидимий людиною (ірраціональний або якись інший) вимір.

І розкрій Пифагором квадратів сторін прямокутного трикутника і маніпуляції математикою з визначенням нових класів — все це метафори, доказ справедливості ідеї імені почуття ідеї, без якого не виникає розуміння концепції. Довіри їй. Методи мислення — не більше, ніж земні проекції більшого простору думок.

Це може означати, що мислення людини не може бути більше різних, ніж різні види зору на справжнє мислення. Стикаються один з одним — в діалозі — різні проекції більшого — або розкривають обом співрозмовникам — це більше, або ні. Це і є силогізм Аристотеля.

Наведу приклад самого звичайного куба. Квадрат: або нижня, або верхня грань куба, або задня, або фронтальна, або — бічна: ліва або права.

Для побудови справжнього куба необхідний діалог шести плоских точок зору, незалежних один від одного. Справжнє мислення — концепт їх усіх. Консенсус, несуперечлива єдність.

Те, що ми бачимо, повинно бути не шість, а вісім. Геометрично це вісім тривимірних кубів. Це була звичайна серія. Абсолютно безмежні суперечки про значення триграм і їх черговості, це числовий ряд двійкових чисел, в квантової хромодинамике вони іменуються глюонами (як підписи рядків і стовпців шахівниці):

000 — земля, духовне відкриття, щирість, добрий намір, арістотелево гранично категоричне

001 — гора правди (у Конфуція — метал), арістотелево приватне

010 — вода мудрості, арістотелево твердження

011 — вітер почуттів

100 — гучне (у Конфуція — дерево), бачення ритму іншого, гуманність, арістотелево загальне

101 — вогонь культури, стирання значення слів, шоста вершина зірки Давида.

110 — водойма, чаша для мудрості — малюнок

111 — небо — концепт

Точна точка зору, прив'язка до межі гранично категоричного. Вершини цього плоского земного квадрата мислення.

А — гроза Ад'ада (Хадада, Яхве, Юпітера, Шолотль, Перкунаса, Перуна, Радзю і ін.) — поєднання земної мудрості і гуманності — ритм і природа Битія і змінні думки про нього — грому та води — категоріальні і загальні затвердження.

E — блискавка Зевса (Пегас, що несе блискавку Зевса) — заперечення і загальне, дурость вогню культури і грому гуманності.

I — прибій Нептуна — твердження і приватня — мудрості води і правди гори (метал)

O — Вулкан заперечення і приватного — дурниці вогню культури і гори правди.

Звичайна філософія, тим більше відроджується в нових терміналах. Олімпія богів над людиною. Але, і справжній міф — такий.

Зрозуміло, така інтерпретація аналітики Аристотеля формальних логік — тільки плоска проекція простору мислення з теорії даосизму, коли аналітика — просто форма тієї ж самої ідеї.

Впевненість в силі — діалог двох людей або людини з самим собою (діалог його сну й мови) — достовірно це тільки тоді, коли виникає потреба в крайніх — третій (середній) — термін (знак) відповідає матриці нижче.

II А

OOE

OOE

А + I = I

А + O = O

А + Е = Е

I + O = O

I + Е = О

О + Е = О

І навпаки, всього 12 варіантів, 12 силогізмів. Вони зустрічаються з силогізмом формальної логіки — тільки частково, по перше формальній логіці — смисловий галюцинації, що вимагає лише кількох перших глав Аналітики, поспішні висновки. Семиотика виправила цю помилку.

Аристотель виявляє 4, 8 і знову 4 таких варіанти. Вся справа в тому, що для вирішення логічних завдань необхідно застосовувати принципи всього простору мислення. Суперечка застосовує пошукову концепцію яка суперечить одна инший крапці зору, і не обманює доказ переваг однієї точки зору над іншею. Останнє — софізм, суть якого — мислення сильніше той і правий. Очевидно, що ніхто не має рації.

Сфера нерухомих зірок Аристотеля, що складається з п'ятого елемента (ефіру), є ментальна оболонка планети (ноосфера). Її персоніфікація — Бог, єдиний співрозмовник людини, слова якого достовірні. Не факт, що це діалог. І це більше не факт, що одкровення. Видавати слова Бога за земні — софістика схоластів-богословів. Її мета — обгрунтування ієрархії, соціальної структури суспільства, нібито даної згори.

Стихії сну і вірші мови — одні й ті-ж. Вони поєднують один з одним як завгодно, наділяючи людину певним типом мислення. Даоси виделют 64 варіанти. Це просто переклад довічних (об'ємних) чисел. Побудова символів концептуального простору. Знову — концепт.

Змішання двох нулів (верхній кварк).

Дає трійку або з-кварк (дивний кварк),

поєднання одиниць виміру і навпаки, одиниці виміру і нуля — дає двійку або д-кварк (нижній кварк).

У стандартних молекулах субатомних частинок кварки представлені реальними частинами, що володіють усіма необхідними масами і електричними зарядами, але якщо електричний заряд приймає концепцію (посередність) частки стандартної моделі — константа. Людина просто не бачить. Чи не вважає реальним.

Виняток — аномальна реальність, невелике відхилення. Рух (поєднання) цих аномальних частинок в часі є адрони, наприклад — протон і нейтрон — основа ядра атома, а значить і всього іншого. Важкі кварки, проекції на площину спини ½ калібрувальних бозонів і фотонів, а також лептонів (три типи нейтрино), електрон, мюон і тау — знаходяться на першому рівні або злегка в стороні від неї. Тільки в масштабах (ступінь числа 10) параметрів маси і електричного заряду. Частинки — числа — показники ступеня числа 10. Знову концепт.

Якщо розглядати симетричні поєднання 10 і 01, тобто елементи, що представляють собою концептуальний простір мови (адронів, як поєднання трьох кварків), що не 64, але 27, точно як в аналітиці Аристотеля.

Теорія спеціальної унітарної групи, логіка прагматизму — семиотікі, теорія адронів, квантова хромодинамика — все це відродження аналітики, як і «Книги Змін» (І Цзин), після двох з половиною (менш або більш) тисячоліть забуття цього знання, після руйнування його культурою.

Відродження і руйнування концептів культурой — природна основа мислення всього людства. Кожна окрема людина — виконує свою конкретну роль в цьому пориві і відпливу океану розуму.

Будь-яка справжня філософія. Відмінності лише в термінах, зрозумілих сучасникові. Будь-яка культура — забуття філософії, підроблення.

Це означає, що концепція має на увазі розуміння чогось, що не являє собою нічого, або об'єднує всі такі варіанти несуперечливою єдністю. Концепція може випливати з малюнка, як і розуміння. Це може бути наслідком концепції або розуміння. Варіантів малюнка — безліч.

«Творчість» — «Століття одвіку» — вказує на початкову єдність всіх модусів мислення людини — сферу Парменіда. Телос Аристотеля. Абсолютна мета мислення — абсолютна мета мислення. Телос протиставлений техно — культурі, «мистецтво і візуальна культура — протилежні» — рушійна сила відкриває духову сферу. Це і є успіх у публіки — початок руйнування зрозумілого їй концепту.

Точні визначення сфери розуму людини — від такого переказу-переписування стираються, перетворюючись на свою протилежність. Приплив і відплив. Кожен раз, коли потрібно визначити нові, нові термінали, нові художні форми — актуальними (зрозумілими) для сучасника.

Роблять ставки на те, що глядачі зрозуміють хід їх думки. Це як поєднання знаків або карткова гра. Кому як пощастить. Єдиний виграш — усвідомлена відмова від наміру досягнення взаєморозуміння з глядачем. Tao. І навпаки — інтенція взаєморозуміння проявляє Де.

Такий, особливий або вчинений знак, у якого є термін — можна сказати, — якась рідкісна композиція або картина — яка одночасно означає ідею про те, що виникнення терміну — це є їх концептом. Деяка така картина — метафора життя. Але не будь-яка.

Твором мистецтва називають таку річ, яка може бути інтерпретована як концепт, але не завжди з такою оцінкою. Можливі як підробки (окремі випадки), так і забуття (спалювання вогнем культури).

На жаль, людина називає твором мистецтва — свої роздуми про нього. Ніхто нічого толком про мистецтво не може сказати. Але всі говорять.

Глава п'ята — двокомпонентнй час

З бесіди з Володимиром Вернером, етимологічним віталістом.

Знищіть темпорально-просторову матрицю, вона нічого не дає, окремий випадок матриці, немає в ній ні маси, ні інших фізичних величин, думка вірна, але не конкретно

невизначеність протона та нейтрона пояснюється людиною (самому собі) — таємничим сильним полем між ними, джерело якого — безперервні взаємні перетворення одного в інший з випусканням і поглинання пиона і віртуальної пари

нездатність розділити компоненти часу пояснюється людиною (самому собі) як таємнича гравітація

нездатність людини з'єднати в одну величину масу і відстань пояснюється (їм самому собі) таємничим електричним зарядом

атом — мікрооб'єм матриці буття, система відліку, його частини — ребра і грані. Це і «тримає» їх разом.

Буття не має характеристик. Протилежні від точки рівноваги характеристики — є його смисли — форми існування Буття в мисленні людини або когось ще. Скільки таких протилежних характеристик освоїть мислення — стільки (для нього) і вимірювань сущого (суті або сенсу Буття). Розмірність світу навколо.

Найпростіші характеристики — маса, відстань, час. Але, людині складно зрозуміти, що маса і відстань — усереднені в електричному заряді. Час, для нього, навпаки єдине і саме важко зрозуміти його двокомпонентним.

Можна розглянути:

усереднення часу і маси,

часу і відстані (часу і відносини квадрата електричного заряду до маси)

всіх їх разом — це вісь єдиного поля, одна з вісей матриці

(Вісь ентропії, вісь єдиного поля, вісь адронної речовини — можна розглянути такий базис ентропія-поле-речовина, замість маси-часу-відстані).

Матриця має центр — точку анігіляції, фізичний вакуум. Оболонка (сфера) — розділення якості. Якостей придумати можна скільки завгодно.

Простий приклад двокомпонентності часу.

Ви стоїте на землі. Нікуди не відлітаєте. Чому?

Ви скажете, що причина цього — гравітація. Але що є причина гравітації? Masa. А що є маса? Поле Хіггса, як джунглі, пробираючись через які частки сповільнюються, що нам здається, буд-то масивним тілам рухатися важче.

На це можна відповісти тільки одне: а самі то зрозуміли, що сказали? Ви стоїте не на землі, але серед уявленого вами липкого середовища, яке вас утримує від вільного руху. То не уявляйте її і що, злетите?

Ну, припустимо Ви злетіли і рухаєтеся по земній орбіті з деякою, необхідною для цього швидкістю щодо планети. Ви не падаєте на неї, тобто не відчуваєте ніякого своєї ваги. Але чи втратили ви масу? Очевидно, що ні. Так, що вас тримає на поверхні землі? Точно не маса. Відсутність швидкості обертання навколо планети? Припустимо, а що таке швидкість?

Швидкість це відношення зміни пройденої вами відстані в часі. Але, що таке відстань? І, що таке час? Проведи рукою — це відстань. Час, це те, що відокремлює руху вашої руки один від одного. Звідки ви можете це знати? Робите помах рукою — ось. Що ось? Ось це доказ концепції або висловленого визначення швидкості. Додамо до цієї концепції масу і отримаємо імпульс. А якщо розглянути прискорення — то і силу, а якщо ще одне таке відстань, то і енергію. А якщо ще одну таку масу, то і квадрат імпульсу.

Але я задам інше питання: це концепція чого? Реальності. А що є реальність? Це ім'я вашого почуття ідеї реальності. І що?

Вас, як мислячу істоту, відвідала невимовна в усій своїй повноті ідея реальності. Ви дали своєму почуттю ім'я, потім сформулювали словом чітке визначення цього імені, потім проілюстрували таку свою концепцію рухом руки і що, на вашу думку я повинен цьому вірити?

Вірити чому? Що ви здатні відчувати ідеї, підміняти ці почуття іменами, формулювати концепції імен своїх почуттів, ілюструвати їх, тим чи іншим прикладом і розуміти очевидність своєї концепції з її демонстрації? Але, ідея то тут при чому? Вона як була незбагненною, такою і залишилася, ви лише відбили її, спочатку в почуттях, потім — в іменах цих почуттів. Потім — імена в концепціях, концепції в малюнках, а розуміння малюнка концепції імені почуття ідеї, ви вважаєте власним розумінням самої цієї ідеї? Так ви божевільний. Де ж тут розум. Це ж галюцинація.

Тим більше, що спостерігаючи за тим, як люди висловлюють свої думки, можна виявити, що ці чотири платонівські стадії мови можуть поєднуватися одна з одною як завгодно. Деякі люди так і роблять, як описано вище, інші — навпаки. У них спочатку є розуміння чогось. Потім вони малюють це, після чого формулюють малюнок словом, дають своїй розповіді дотепну назву і усвідомлюють приховану в цьому слогані ідею.

Змінимо обставини мови. Споконвічний малюнок, він розуміється, це розуміння малюнка відчувається і почуттю дається ім«я. Або інакше, спочатку ім»я, воно відчувається, потім це почуття розуміється, а розуміння — ілюструється прикладом.

Всього можливо 24 варіанта таких прикладів розгортання мислення від етапу до етапу. І всі разом ці варіанти, включаючи не завершені або не повні, адже за почуттям ідеї може слідувати почуття цього почуття, і далі знову почуття, почуття, почуття і знову почуття, почуття, почуття. Це теж людина. Всіх можливих варіантів мислення необхідно прийняти більшу кількість.

Наскільки більше? Для відповіді на це питання перш за все пронумеруємо платонівські стадії мови:

1. Почуття ідеї.

2. Ім'я цього почуття.

3. Концепція імені почуття.

4. Малюнок концепції.

5. Розуміння концепції з її малюнка.

Для простоти викреслимо з цього списку стадій мови почуття, воно без слів не вимовляемо, а ім'я почуття це вже слово.

1. Ім'я.

2. Концепція.

3. Малюнок.

4. Розуміння.

Тоді, різноманіття мислення ілюструє таблиця:

— 11 12 13 14 21 22 23 24 31 32 33 34 41 42 43 44

11

12

13

14

21

22

23

24

31

32

33

34

41

42

43

44

Всього 256 варіантів, а самодостатніх типів мислення, для такої його моделі, коли в думки присутні всі чотири елементи одночасно — тільки 24. Це і є полюса тяжіння матриці соціальних ігор людства.

1234 1243 2134 2143

1324 1342 3124 3142

1423 1432 4123 4132

2314 2341 3214 3241

2413 2431 4213 4231

3412 3421 4312 4321

споживання (рабство) — — маркетинг (панування)

авангард (модернізм) — — кітч (модерн)

постмодернізм (дігімодернізм) — — постмодерн (мета-модерн)

ринок (література) — — психоделія (шаманізм)

електорат (дігімодерн) — — влада (університет)

філософія (аналітика) — — софізм (політтехнологія)

тире — химери

Тобто, якщо реальність — плід мислення, то навіть при такому поверхневому розгляді реальностей — 256, а самодостатніх з них тільки 24.

При всьому цьому, необхідно привести приклад цієї концепції з життя людини. Ймовірно, що за один раз, за один акт мови — людина виконує тільки одну дію, означає щось одне — чимось іншим. Всього 16 варіантів, але вираз чогось одного цим же самим можна не розглядати, в цьому немає ніякого виразу, це одиничне відношення. Залишається 12 варіантів, як 12 олімпійських богів, як 12 знаків зодіаку, як 12 поділок циферблата годинника і так далі. Цей поділ на частину дюжини природно, тобто зрозуміло.

Так ось, якщо наша мова висловлює тільки 12 станів розуму, то що привносить інші 12 станів? Dream. Мислення людини комбінує мара та мова і варіантів такого мислення — 144. З яких, осмислених або самодостатніх варіантів тільки шоста частина. Решта — беззмістовне бурмотіння. Так чи варто вислуховувати все одкровення про реальність?

Справжня реальність в структурі цих множин типів мислення. Вона одна. Це і є справжнє Буття. Нехай і в такий спрощеної платонівський його моделі. Що б ми не говорили (імена або їх концепції), що б ми не робили (малювали або приводили якісь інші метафори своїх концепцій, наприклад — проживали своє життя, здійснюючи вчинки), що б ми не розуміли в своєму житті — все результати такого мислення — укладеного в матрицю. А самодостатні елементи цієї множини — дискурси, модуси мислення або світогляду — це різні точки зору на реальність, але не сама її матриця.

Матриця це не тільки безліч елементів, а й таємниче поле, яке утримує різні свої елементи в деяких відносинах.

Повернуся до питання про гравітацію та двокомпонентність часу.

Описана вище матриця представима не тільки таблицею, але і кристалічною решіткою куба, адже 1, 2, 3, 4 — може означати чотири з восьми його вершин. Тоді є і -1, -2, -3, -4. Що логічно. Але чи не простіше ці чотири анти-елемента визначити не негативними числами, але зворотними відносинами: 1/1, ½, ⅓, ¼? Одиниця плутає, позначимо вершини інакше, як: 2, 3, 4, 5 і ½, ⅓, ¼, ⅕, а одиничку 1/1 помістимо у центр.

Метафора вище невдало, адже це не числа, як ми їх розуміємо, але вимірювання (смисли) Буття, переобозначив їх фізичними термінами:

-1. Ентропія або імпульс, це одне і те-ж.

1. Анти-ентропія. Як відношення часу до квадрату електричного заряду.

2. Єдине поле, як усереднення всіх прямих якостей.

-2. Анти-поле, як усереднення всіх зворотних якостей.

-4. Речовина. Свого роду «сила», де замість маси — час, замість відстані — квадрат маси, а замість часу — квадрат електричного заряду.

4. Анти-речовина.

3. Тут необхідний новий фізичний термін, це відносини потоку мас (в часі) до віддалі. Іншими словами — свого роду «ентропія», де роль маси виконує її квадрат, а роль відстані зворотний квадрат електричного заряду.

-3. Зворотній — певної вище — фізична величина.

Між оболонкою матриці та її центром знаходяться десять внутрішніх сфер. Числено — це показники ступеня 10. Реальність — одна з осей матриці, для якої відношення маси до відстані або квадратів маси і електричного заряду — константа. Базові частки квантової хромодинаміки (крім фотона, трьох типів нейтрино, калібрувальних бозонів і двох, верхнього і дивного кварків) — це підтверджено експериментально — розташовані на цій осі головної послідовності.

Різниця частинок:

1) В спині, це питання розглянемо окремо, але ніхто не забороняє нам — для простоти викладу — розглянути проекцію частинок з одиничним спіном на умоглядну площину спина ½.

2) Частинки нульового заряду не визначені, введемо для них окрему вісь, поза розглянутої площині. Як її верхня межа — вісь мас.

3) Всі інші частинки (за винятком верхнього і дивного кварків) знаходяться на головній послідовності і відрізняються лише масштабами квадратів мас і електричних зарядів.

Аномальність нижнього і дивного кварків можна пояснити плутаниною в концепції стандартної моделі. Частинками правильно називати логарифмічні кванти осей цього простору (підписи рядків і стовпців таблиці), а не їхні твори. Нижнім кварком — історично — названо твір верхнього кварка маси і дивного кварка відстані, а дивним — твір нижнього кварка маси і дивного кварка відстані.

Але ця історична помилка не заважає, більш того виділяє таку аномалію. Нехай так і буде. Існування такої аномальної реальності (поза головної послідовності) — є адронна речовина (наприклад протон і нейтрон). Атом це просто — система відліку — точка зору — базовий обсяг матриці.

Константу твіра протона і електрона, нейтрона і нейтрино, мюона і піона, частки нескладно уявити, але не слід забувати що це умовність (метафора, малюнок концепції атома) — ребрами і гранями куба, твір який дає цей куб. Що утримує частини атома разом? Вони частини куба — сенс буття фізичного вакууму. Форма його існування, доступна обмеженому мисленню людини. Можливі й інші точки зору — смисли Буття.

Повернемося до поверхні сфери — матриці, вона ж поверхня куба, його вісім вершин відомі як вісім елементів — стихій природи з даоської «Книги Змін» (І Цзин). Це глюони ядерних фізиків.

Покинемо матрицю і повернемося до мислення. І тоді, варіантів мислення людини — набагато більше ніж в концепції Платона. Всі вони (крім одного, центрального елемента матриці) зосереджені на поверхні куба, і як варіант таку поверхню можна уявити оболонкою сфери.

Подивимося на модель Буття (центральний елемент сферичної матриці) і його оболонки (Сущого, сенсу) інакше. Буття не має виражених якостей, це математична одиничка відносини рівних величин. Зовнішні оболонки матриці, далі її поверхні це ступені. Якщо ентропія, сила, швидкість, енергія — елементи на поверхні матриці, то квадрат ентропії, квадрат сили, квадрат швидкості — характеризують взаємодію двох атомів як систем відліку.

Гравітація — твір двох сил в двох різних системах відліку, пов'язаними з двома компонентами часу. fF = v2V2mM / R2 = mM / R2 = Gq2Q2 / t2T2

Гравітаційна стала G = v2V2 / (F = 1) — це відношення творів квадратів швидкостей орбітального руху в двох незалежних системах відліку до одиничної силі. Постійна вона для будь-яких орбітальних рухів?

При руху по орбіті планети проекція темного часу дорівнює нулю, тобто вектор цього прихованого від спостерігача часу, четвертого виміру, перпендикулярний вектору часу, пов'язаний з рухомої по орбіті космічної станції. Сила руху планети в вимірі темного часу дорівнює одиниці, прискорення станції дорівнює прискоренню вільного падіння на її орбіті, це відчувається як невагомість.

Коли ви стоїте на поверхні землі, швидкість вашого орбітального руху дорівнює нулю, вектор часу, пов'язаний з організацією відліку станції перпендикулярний прихованому часу обертання планети під вашими ногами. Ні на орбіті, ні на поверхні землі ви цього темного часу не помічаєте, але саме відцентрова сила обертання планети в четвертому вимірі і утримує вас на її поверхні.

Глава шоста. ентропія Буття

Головне правило термодинаміки ствержуе: ніколи не використовувати термін ентропії поза контекстом термодинаміки. Чи не спекулювати смислами загадкового — для профана — терміна.

Є багато людей віруючих в фізику. Вони споживають розповіді фізиків, як ім'я свого почуття золотого століття майбутнього, коли технології вирішать всі проблеми людства. Однією з таких ікон майбутнього є фізика нуля. Дослідження температур нижче середньої температури всесвіту.

Ентропія визначена в термодинаміці, це її єдиний контекст, як відношення приросту тепла або внутрішньої енергії системи до температури. Звучить загадково. Будить фантазію. Так ось, якщо ентропія постійна, а температура прагне нулю, то приріст внутрішньої енергії термодинамічної системи — прагне до нескінченності. Або скажемо інакше, температура це аналог швидкості, де роль відстані виконує енергія, а роль часу — ентропія. Але температура і є середня швидкість молекул газу, тобто — відношення енергії до ентропії одно відношенню усередненої відстані пробігу молекул газу на часі.

Перевіримо?

E / S = ms2 / t2 / ms / t = s / t = v

Так що ж таке ентропія?

Енергія — одна вісь матриці, швидкість — а температура, це середня швидкість молекул газу — інша. Твір енергії та зворотної швидкості є імпульс. Просто імпульс:

dS = dQ / T = PV / T = FV / S'T = Fs / v = E / v = mv2 / v = mv = p = ms / t = q2 / t

Це випливає з визначення ентропії, S '- площина поверхні судини з газом, V — його об'єм.

Слід так-же пояснити концепцію електричного заряду, як усереднення маси і відстані. Фізичний сенс напруженості будь-якого поля — прискорення, яке воно надає тілам, що потрапили в нього. Для електричного поля це прискорення електрично заряджених тіл. З іншого боку, напруженість електричного поля визначена як відношення сили до заряду. Прирівнюємо обидва визначення і отримуємо, що квадрат електричного заряду дорівнює добутку маси і відстані.

Таке створіння маси і відстані, замінимо його квадратом електричного заряду, бере участь у визначенні ентропії та сили. Ентропія це відношення квадрата електричного заряду до часу, а сила — до квадрату часу. Напруженість електричного поля — відношення заряду до квадрату часу. Тобто сила є твір заряду і напруженості електричного поля. Очевидно, що це просто інше формулювання сили як твіра маси і прискорення. Інше визначення сили — відношення ентропії до часу, швидкість ентропії або прискорення квадрата електричного заряду.

F = qe = q2 / t2 = ms / t2 = S / t

Точно так-же ми можемо визначити два типи темпорального заряду усередненням маси і часу, і часу і відстані.

Для руху космічної станції по орбіті планети, сила інерції обертання планети навколо станції непомітна темному або задзеркальному часу дорівнює одиниці, це означає, що квадрат електричного заряду планети дорівнює квадрату темного часу.

F = Mg = MR / T2 = Q2 / T2 = 1

Q = T

MR = T2

Твір червоного і зеленого — жовтий кварк, перетин матриці через точки маси і відстані в одній точці на синьой осі (квадрату кварка часу).

Можливі фізичні завдання, при яких:

MR = Q2

RT = X2

MT = Y2

Це властивості сферичної матриці смислів Буття, навколишнього саме Буття — фізичний вакуум.

Читання профаном текстів фізиків викликає у першого смислові галюцинації, причина яких проста. Мова формул — це в першу чергу мова, а будь-яка мова є внутрішньою структурою, матрицею понять. Не маючи уявлення про такий концептуальний простір термінів фізики — профан наділяє терміни своїм власним таємничим змістом, це гра слів навпаки, коли фізики, а й серед них зустрічаються профани, вимовляючи свої магічні формули — лище обговорюють матрицю своєї мови грою слів.

Точно як грецькі філософи, сперечаючись про першоелементи всесвіту — насправді — лише осягали матрицю свого мислення. Будували мета-концепт різних стихій — чим відроджували, забуту на той час міфологічну картину світу. Іншими словами — відроджували міф в новому контексті, зрозумілому сучаснику. Підслухавши їхні суперечки профан зрозумів цю розмову Євангелієм.

Але, крім філософів були і софісти, любителі порожніх розмов про мудрість і профан не здатний розрізнити промов тих чи інших. Більш того, мова софіста йому завжди зрозуміліше. Ніякого концепту будувати не треба, профанізм цинічно постулюється вищим типом мислення.

За такі розповіді про свою уявну мудрість — профан готовий щедро платити гроші. Що і є мета софіста. І, подолати таку спокусу отримати гроші ні за що — і є справжня наука чи мистецтво. Софізм в мистецтві це кітч.

Мета-наука, як і мета-мистецтво, як рід діяльності, є побудова мета-концепту всього різноманіття проявів термінів природи, рівних різноманіттю типів мислення людини. Тільки і всього. Або ви бачите всю картину (міфологічну картину світу), або ви задовольняэтесь приватною смисловою галюцинацією її. Мета-концепт і є Міф.

Буття Парменіда і є такий міф. Спробуйте вступити на філософський факультет університету або хоча-б подивіться лекції з філософії в Ютьюб — вони або про те, що Парменід не правий, чи відвертий стьоб над його вченням. Як і над будь-яким іншим. Чим фізичний факультет або популярні лекції фізиків для профанів краще? Теж саме можна сказати і про соціальну теорію, і про теорію грошей.

Людина розуміє тільки те, що здатна зрозуміти, якщо це підміна того, що вимагає зусиль тим, що зусилля не вимагає — це шлях до самознищення його розуму, але одночасно в світі існує і шлях до концепту за все, до міфу про розум людини, руйнуванням якого є його культура.

Це дві полярні сили нашої свідомості, світло і темрява, протиборство яке і створює світ людини у всьому його різноманітті. Складний лабіринт уявлень людини про світ і про саму себе, стіни якого зводить сама людина, своїм дурним прагненням до комфорту подолання цього лабіринту. Фізика не виняток. Як і мистецтво, як рід діяльності.

Немає жодної проблеми відчути Буття Парменіда, дати своєму почуттю ім«я, дати такому імені почуття точне визначення словом, намалювати (довести) цю постанову і зрозуміти таке визначення з його малюнка, є проблема брехні самому собі, на кожному з етапів пізнання Буття. По причині? У зв»язку з тим, що мислення кожної людини — елемент цього Буття, метафорично — точка парменідовой сфери і кожен дивиться на Єдине для всіх Буття зі своеї приватної точки зору. Хто з людей бачить загальну картину? Аристотель визначив Бога єдиного співрозмовника такої людини.

Де цей Бог? У точній відповідності слів людини про Буття і самого цього Буття. Але, слова людини, ми, слідом за Платоном визначили як чотири стадії мови. В іменах почуттів, в їх точних визначеннях, в малюнках визначенні та інтелектуальному розумінні причин — малюнків. Скрізь. В ефірі п'ятого елемента мови. Його земний символ — сфера людського розуму, її можна намалювати, але — не визначити словом імені почуття ідеї цього Буття, а його самого. Нічого не малюючи. Випадково. Така випадковість — нагорода за відмову за навмисний пошук метафори Буття.

Через цей магічний символ енергія життя (Буття) вливається в світ людини і одночасно людина вливається в вічний океан вселенського розуму. Де це Буття в життя звичайної людини? У ритмах справжнього Буття, розчинених в низці подій життєвої буденності. Якщо всі ці події скласти разом — вони утворюють сферу. Символічно сфера — вічний вогонь Логосу Геракліта. Проблема не в духовному відкритті Буття Логосу, з такого відкриття почалася розумне життя, але в його Відродженні від століття до століття. Щоразу новими термінами, зрозумілими сучасникові. Зараз це технологічний контекст, завтра, коли Буття знову буде забуте, буде інший контекст.

Гермес Трисмегіст сформулював теорію кадуцея, подвійної змійки рівнів відродження духовного відкриття справжнього буття і його забуття культурою. Перетин — концепт обох сторін життя або часів. Святий Грааль, він же філософський камінь і є така сфера. Порядок хаосу життя. Він є спочатку. Всесвіт вічний та незмінний, це і є її Буття, а земне буття — шанс осягнути це. Свій вибір ми робимо самі. І життя кожного з нас — підсумок такого нашого вибору.

Людство — живий комп«ютер. Кому-то випала доля процесора, кому-то пікселя на екрані, або — дроти, але у будь-якого комп»ютера є операційна система, програміст і користувач. Чи готові ми перепрограмувати власне майбутнє?

Ви запитаєте як? Та дуже просто — встановивши на вершинах Альп — величезні металеві дзеркальні кулі, поцятковані візерунками, що проявляють ритми людських думок. Це і є символ Буття, рівний буттю свого Символу. Тут і зараз.

Наскільки хто з нас готовий до цієї містерії — життя покаже, вона підсумок шляху до цього. Кожен голос важливий. Крім форми-Буття Логосу, його сущого-змісту і значення (енергії життя) — є ще одне, четвертий вимір (вище я назвав його прихованим, темним або дзеркальним часом) — це повнота Буття.

Її створює розмаїття думок всіх нас. Людина, як і атом, як електрон — один, але в безлічі самих різних станів, які сприймаються нами нескінченністю. Наша вища мета — телос Аристотеля — побачити Буття в цьому різноманітті.

Yak? У його символі, рівному йому самому. Створивши цей точний знак відповіді на питання хто ми? Навіщо ми тут? Чого ми добиваємося? — ми перейдемо до вирішення наступних загадок. Число яких — нескінченно. Якщо тільки не будемо стерті комп'ютером як невірне рішення. Я вірю, що шанс вижити в бездонних просторах космосу у нас є.

Поскріптум.

Світ духів, про яких мені розповів Рінат, це ми самі. Час і місце — відносні. Розрив зашморгу часу — невизначеності нашого сприйняття протона та нейтрона — це атомний вибух. Чим більше ми висаджуємо атомних бомб тут, тим в більшу кількість зашморгів часу ми укладаємо самих себе там. Кожна людина народжується і вмирає, але тільки в одній із проекцій часу. Самі ми — в повній формі свого Буття — живемо вічно, дискримінація привидів — самогубство. Замикання самих себе в зашморг часу. Не треба боятися життя, воно просте — метафоричне — рахунок після вечірки з друзями (своїми думками) в ресторані всесвіту. Підсумок усього. Буття. Шолом вічного життя — це наш розум. Дивіться другу главу і спробуйте не зациклюватися на цьому читанні.

Глава 7 Глава 8

Работы Андрея Ханова 02.08.2020

Совместные работы Николая Сологуб и Андрея Ханова 02.08.2020

Translation into Russian

Andrey Khanov

HomeAboutArtworksOthers

Lucifus Trirberius (太极)

Vitae vs tenebris

Жизнь против Тьмы

ї520

Chapter one

Андрей Ханов родился в Новосибирском академгородке в 1964 году, учился на физическом факультете ленинградского государственного университета, где создал теорию матрицы физических величин, объединив теорию гармонии Конфуция, даосизм и аналитику Аристотеля. Объяснил психику человека, социальность, гравитацию, реальность, спин и тёмную материю — влиянием тёмного времени, не понимаемого человеком, но чувствуемого им во снах. За что был изгнан из советского университета и стал художником.

Одну из первых выставок Андрея на северной стороне Невского проспекта уничтожил КГБ СССР. Аспиранты факультета журналистики берлинского свободного университета сняли документальный фильм “Avantgarde im Russischen Museum am Zaun*”

* «Авангард в Русском музее на заборе».

После разгорома его выставки КГБ, Андрей провел перформанс «Могильный камень». Во время разговора с офицером КГБ — куратором ленинградских музеев, художник предложил повторить нотацию первому попавшемуся камню. Камень — случайно — оказался старинной могильной плитой с фамилией художника и годами жизни. Офицер КГБ опешил и замер возле камня, а художник ушел и больше КГБ его творческой карьере не мешало.

Ленинградский государственный музей истории провел выставку работ художника, совместив их с сакральной живописью всех времен и конфессий (Рембрандт, Андрей Рублёв, Кацусико Хоккусай и других).

В 1996 художник изменил экспозицию красноярского музея Владимира Ильича Ленина на Храм древних Богов. Устроил перформанс «Жизнь и смерть в чуме из картин», на реке Лена в Восточной Сибири и когда, в декабре 1996 его чум сожгли неизвестные — пережил клиническую смерть от переохлаждения и испытал видения иного мира после смерти, ритмы которого стал рисовать и проводить перформансы, составляя свои спонтанные абстрактные картины в огромные таблицы, пока они не начинали выталкивать из себя ритмы тёмного времени. Был принят в тувинский род в качестве шамана.

О художнике написаны научные статьи, о его практике читают лекции в российских университетах, упоминают энциклопедии и музейные архивы. На высказывания художника, как на авторитетный источник — ссылаются исследователи языка, культуры, семиотики архетипа и искусственного интеллекта университетов и академий стран Ближнего Востока и Восточной Европы.

В 2000-х жил в Лондоне, изучал современную философию и занимался стрит-артом. Когда британское посольство отказало художнику в визе — в 2004 вернулся в Москву — захватил пустующее здание Российской Академии художеств в центре города под студию. Но, когда практику художника заметили кураторы, и стали приглашать на выставки в музеях, академия разгромила его мастерскую.

Тогда, в 2017 художник устроил выставку в чистом поле и снял фильм, как дождь и снег разрушают его картины. На такую нарративную практику обратили индийские художники и пригласили Андрея участвовать в подобных выставках по всей Индии (от храма Кали в Чандинархе, до полосы прибоя в Падучерри, от выставки на рогах коров в Вадодаре до выставок на стенах домов в Калькутте и в горных деревушках в штате Ассам".

Фильм о выставке в чистом поле выставлялся в 2019 году на международной выставке при конференции «Искусство и право» в галерее Тисеас, Лимасол, Кипр в контексте примера тренда современных концептуальных художников выставлять арт-работы, которые арт-юристам невозможно — однозначно — ни признать произведениями искусства не опровергнуть это.

В 2017-2019 годах художник издал в Канаде серию книг («Секретная война духа со временем», «Аристотель, контрабандисты и квантовая когнитивная мета-рекурсия», «О цвете», «Арт-блокчейн Евангелие» и другие. Создал арт-проект «Дигитальная сфера (из его картин) вокруг планеты». Принимал участие в международных арт-блокчен проектах.

В 1996 году Андрей Ханов написал книгу «Сказки звёздного неба», в которой — в форме книги для детей — возродил забытое древнее учение о мифологической картине мира, учитывающей тёмное время (четвёртое измерение). Суть шаманизма (веры в шаманов) — пробуждение отверженного обществом человека, превращение его шамана, способного разговаривать с духами и небесными богами и спасение мира человека от существ подземного мира. Данная книга — вторая часть книги 1996 года, о спасении духов от людей.

Наш современник забыл не только миф, не только свою историю, не только понятия античной греческой и даосской философии, которые уже были возрождением мифа в новом контексте ранней цивилизации, но и религиозные откровения, которые были возрождением философии в новом, средневековом контексте и теперь, единственное спасение — в наполнении языка современных компьютерных технологий значением мифа, возрождением древнего мифа о тёмном времени в новом контексте компьютерной эры.

В основе мышления любого человека находится «потерянный нулевой блок мышления» (тайная комната разума с вопросами на стенах, вместо картин реальности). Отвечая на эти, задаваемые самому себе вечные вопросы — человек обретает разум. Заменяет эти вопросы образами подлинного мира — жизни, такой, какая она есть на самом деле, без иллюзий. Here and now. Возврат к потерянному нулевому блоку мышления приводит к обрушению воображаемых небес и к пробуждению и перерождению человека.

Николай Николаевич Сологубов (Мыкола Сологуб) родился 6 августа 1969 года, в Киеве, потомственный художник. Отец — Николай Васильевич Сологубов (Сологуб), родившийся в Киргизии и рано потерявший родителей, известный советский художник. Из литовских дворян, окончание фамилии — русификация. Дед по матери — известный Украинский Еврейский поэт Гарцман Матвей (Мотл) Давидович. Пошёл на войну добровольцем и погиб на фронте в 1943 году.

Мыкола Сологуб учился в специализированной художественной школе для одаренных детей, специализация — скульптура. Но в возрасте 14 лет был исключён с отрицательной характеристикой за поведение и смог окончить только школу для слепых и глухих, ни в какую другую с такой характеристикой брать не соглашались.

Все эти события сделали невозможным официальное продолжение художественного образования. Занимался самообразованием, изучал философию, историю искусств, работал лаборантом в киевском отделении львовского полиграфического института.

Рисовал в мастерской отца, которая располагалась на Андреевском спуске, в Киеве и когда в городе стали открываться первые галереи, в 1989 году, они проводили выставки Мыколы. Карьера современного художника сложилась сразу. Брат — художник Матвей Вайсберг. Сейчас мастерская находится на Подоле. И на даче, где летом устраивает перформансы, выставляя картины на заборе и на стенах дома, мысленно проводя путешествия по разным странам и эпохам. Особое место в творчестве Мыколы — освоение подземного пространства, он создал музей в подвале своего дома, наполняя его своими работами и художественно оформляя трубы в мир преисподней. Который и есть жизнь наверху.

С детства увечен поиском картины мира, которую находил в древних культурах, но не находил в современной жизни и потому рисовал её, проводя параллели между образами искусства разных народов. Демонстрировал семиотический знак существования такой картины мира, пытаясь пробудить здравый смысл современника. Что конечно, концептуальное искусство, часть движения постмодернизма.

Техника, которая позволяет художнику добиваться своей цели — сплав книжной графики и скульптуры. В своих работах, выражая идею утери плоскостью холста — прежнего смысла картины (мифа) — художник создаёт знак этого мифа новыми (доступными ему) средствами, демонстративно выходит за границы холста, раскрашивает скульптуру, дополняет холст объемными элементами. Ищет новый живописный язык, который позволит вернуть картине прежний смысл — знака подлинного творчества.

Творчество Мыколы Сологуба известно в Киеве и европейских странах.

Если что поправим, а я дальше продолжу.

Andrey

Nikola Nik

Некоторые выставки:

2008 г. Симпозиум европейских художников. Тоскана, Италия.

2008 г. Арт –Киев. Украинский дом. Kyiv.

2009 г « Из коллекции Соколовой» Калгари. Канада (персональная)

2013 г. «Сингулярность» театр Сузирья Киев

2014 г. «Живопись» г. М-17 (персональная)

2014 г. «Диотиме» музей русского искусства Киев

2015 г. «Фундация толерантности» Польша

2017 г. April 21-24,Art Expo NY. Нью- Йорк 2017 г. «Червонний Будда» Национальный музей Шевченкко.Киев. 20.06 — 02.07 (персональнальная)

2018 г. ArtWeCan. Еротичний арт-фестиваль-ярмарок Киев. Ducat.

Работы хранятся в собраниях:

Национальный музей «Киевская картинная галерея»

Национальный музей Тараса Шевченко Киев

Музей — мастерская им. Ивана Кавалеридзе Киев

Собрание Игоря Дыченко «Мистецкий арсенал» Киев

Бердичевский исторический музей. Бердичев Украина

Музей Тараса Шевченко Пекин Китай

Музей современного искусства Гамбасси Термо, Тоскана Италия

Культурный центр им. Кеннеди, Нью-Йорк, США

«Meno Fortas»— драматический театр под руководством Эймунтаса Някрошюса в Вильнюсе, Литва.

Государственный академический театр имени Ш. Руставели под руководством Ро́берта Ро́бертовича Сту́руа вТбилиси Грузия

Вместе с Андреем Гущиным Мыкола учредил литературно-художественный альманах «Гильгемеш», который долгие годы иллюстрировал и в котором публиковал свои литературно-философские произведения «Эпос о вымышленном украинском поэте и художнике Нивкине, который есть все мы».

С Андреем Хановым познакомился в интернете, случайно. В 2018 году, когда Андрея пригласили на арт-программу Киевского экономического форума, художники встретились и совершили прогулку по Подолу, идея провести совместную выставку пришла во время разглядывания провала в полотне моста через Днепр. Так и художник, видит эти провалы представлений о жизни современника, на которые больше никто не обращает внимания. Картины — указатели на них и одновременно решения проблем современности. Безусловно, эта беседа повлияла и на творчество Андрея, и когда у публики в разных странах появился интерес к его книгам изданным в Канаде, художники решили провести выставку в Киеве.

Помимо картин, Мыкола Сологуб выполнил литературный перевод книги с древне-греческого. По его мнению Украинский язык позволяет проявить философские понятия, о которых рассказывается в книге более рельефно. А, Андрей доверяет творческому методу и языку Мыколы.

Книга — часть международного проекта «сферы из картин», испещрённые письменами о подлинном бытие. Послание космосу (знак) о том, что не все на этой планете сумасшедшие.

Проект имеет и другую технологическую метафору, создание пространства виртуальных вселенных, в которых тому, кому есть что сказать — сможет создать свой собственный мир. Где нет места мошенникам и все авторские права защищены искусственным интеллектом.

Интерес зрителя к фрагменту любого из таких художественных миров — новый «Арт-коин» (по аналогии с биткоин) — новые денежные единицы. А работа человека будущего — представляется участникам проекта — в разглядывании новых художественных миров и что привлекло его внимание, то и деньги.

Это вечный пересказ мифа о потерянном разуме человечества, новым языком, понятным современнику, визуальная философия, символический рисунок — знак творчества, как видения подлинного бытия, растворенного в земных событиях житейской обыденности. Here and now. Теми материалами и средствами, которые оказываются под рукой.

Без этого знака Бытия, равного ему самому, будущее человека пусто и бесчеловечно. Не все согласны с таким нашим мрачным будущем, поиск ответа — как это изменить? — это вечный процесс. Такое духовное открытие и его забвение культурой — пределы разума человека. Собственно этому и посвящена книга-Выставка.

Тексты Андрея Ханова, псевдомим «Lucifus Trirberius» можно перевести как «Лицифер Цербер» или — на китайский манер — как «Великий предел (Тайцзи)» — 太极 между 阳 (Инь) и 阴 (Ян).

Глава вторая — беседа с Парменидом

Парменид, около 500-го года до нашей эры сказал:

«Мыслить и быть — одно и то же». Помимо Бытия нет ничего. Также и мышление, и мыслимое — есть Бытие, ибо нельзя мыслить ни о чём. Бытие никем и ничем не порождено, иначе пришлось бы признать, что оно произошло из Небытия, но Небытия нет. Бытие не подвержено порче и гибели; иначе оно превратилось бы в Небытие, но Небытия не существует. У Бытия нет ни прошлого, ни будущего. Бытие есть чистое настоящее. Оно неподвижно, однородно, совершенно и ограниченно; имеет форму шара.

Ответ Андрея Ханова, 1986:

Бытие вселенной есть её несуществование в привычном человеку реальном мире (отсутствие массы), покой и неподвижность — отсутствие времени и протяженности. Бытие не ограниченно, если у если у него нет протяженности, то и нет и границы. Это физический вакуум, пронизывающий собой всё и являющийся причиной всего.

Но, в ограниченном сознании мудрого (но не любого) человека Бытие принимает форму 4-х мерной сферы. Но это иллюзия, геометрическая модель, проект, её можно объяснить как мир взаимодействующих электрических зарядов (заряд — это невидимое профану усреднение массы и протяженности объекта, нечто среднее) и их времен (видимого и тёмного). Обычное время — есть усреднение собственных времен нескольких объектов в разных системах отсчёта.

Обычный человек видит мир трехмерным: либо без второго заряда, либо без второго времени. Выбор варианта иллюзии зависит от точки отсчёта.

Высказать словами человек может лишь трехмерную проекцию мира явного времени. А увидеть во снах — другую трехмерную проекцию своего движения в неявном, тёмном времени. Поэтому успех и авторитет связан с гармонией сна и речи. Что-бы человек не говорил и что-бы он не видел во сне, по отдельности — это глупость. Но, сила мышления у всех разная, человек с более слабым мышлением верит фантазии того, чьё мышление сильнее. Это причина социальной напряженности. Есть искушение манипулировать людьми себе во благо, когда разум есть преодоление человеком такого своего искушения.

Само Бытие — единство всех своих проекций. Оно первично, любая мысль человека о нём — есть его существование. Бытие — вне смыслов человека, размышляющего о нём.

Сколько возможно точек зрения — столько может существовать иллюзорных (неполных, ущербных проекций Бытия) миров. Спорить о преимуществе того или иного мира над другим — глупо. Умирая, мы оказываемся в том самом мире, существование которого мы не признавали пока были живы и наоборот. Беседа человека с самим собой или двух людей — есть невидимое, но ощущаемое ими обоими усреднение их собственных времён и электрических зарядов. Машина времени — это человек, любая его деятельность — связь времён.

Бытие — вечно, нематериально, непрерывно и нераздельно. Сущее (Смысл Бытия) — интерпретация идеи Бытия человеком — мысль человека дискретна и многовариантна, всё человечество — это квантовый компьютер. Кто-то — процессор, экран, память, а кто-то — кнопки и провода, логопип бренда или царапина на нём.

Указать на Бытие — в полной мере — возможно только особой метафорой равной ему самому. Это единство рационального (чувственного) познания (жизни) человеком и его художественного опыта (искусства). This is very rare. Miracle. В такие моменты, Сущее (житейское, обыденное) человека — наполняется непостижимой энергией Бытия и наоборот, так Бытие узнает о своём существовании в мыслях человека.

Глава третья — беседа Эмпедокла с Конфуцием

Эмпедоклу — около 460 года до нашей эры — принадлежат слова: «споря о первоэлементе природы, мыслители лишь определяют пределы своего мышления».

Вода ощущений, земля представлений, как осадок воды, возникающий её при испарении от воздействия противоположный воде стихии — огня имен чувств и воздух-дух чувства жизни — всё это — не о природе вокруг нас, но о природе нашего ума.

В конечном итоге, все эти превращения мыслей сводятся к их единству, превращаются в невидимый эфир, возвращаются в ничто, из чего вышли. Жизнь разума — как прилив и отлив, скрывающий и обнажающий — в символах — многочисленных морских гадов, обитающих на дне человеческого мышления. Олимпийских богов, знаки зодиака, созвездия — сектора сферы неподвижных звёзд над нашими головами.

В темноте по дну шагают крабы, возвращаясь по весне наверх. Миллионы лет растут разумные кораллы в головах немыслимых существ.

Конфуций, что мы знаем о нем?

Если мода на рассказы о его учении возникла только через двести лет после его смерти. Что он спорил с Лао Цзы?

А вы сами участвовали в этом споре? С чего вы взяли, что этот спор вообще был? Конечно, общеизвестны последние слова Конфуция: «моё учение для царей, но ни один царь не желает ему следовать, мне остаётся только одно — умереть». And he died. Слово и дело совпали.

Но, умер ли он от того, что всё сказал или сказал всё потому, что умер? Или когда человек говорит то, что делает и наоборот — он не жив и не мертв? Не настоящая ли жизнь это?

А как быть тем, кто успел всё сказать, но не умер или тем кто умер, но ничего не сказал? Где они сейчас? Если Бытие вечно?

Вчера один новый знакомый возил меня в сторожевой монастырь Алексея Михайловича Цезаря Лао Цзы Октавина Антония Ахурамазда Нанака на отдаленной планете. Дорога проходила вдоль подземной трубы, выходящей местами на поверхность. «Любимое место для созерцания природы Лао Цзы Алексеем Михайловичем» — говорили местные жители о каждом таком месте.

В самом монастыре — втридорога продавали жертвенные леденцы на палочке, в форме петушков, вот я и вспомнил, что лет пять тому назад, видел уже такое, другой мой знакомый, житель того края — сверлил камни, привезённые им с гор Кавказа и ставил их на палочку. Каменные леденцы. For what?

Ко мне подошёл нищий и долго мялся, не решаясь ничего сказать. Не уверен — не говори, веришь — делай. Мир безумен. Имеет значение только точный знак этого.

Лао Цзы, как известно не умер, а просто ушёл на Запад, в мир бессмертных. Триста лет он шёл по горам в полном одиночестве и множество раз перерождался заново, становясь Ринатом, вот наконец он спустился с гор. Первого, по легенде, кого он увидел из людей — был йог, которого окружили пастухи, вопрошая, если не о просветлении, то хотя-бы об утешении. Что йог мог им сказать такого, что изменило бы их жизнь?

Взгляд Лао Цзы упал на женщину в платке, которая торговала духовными книгами. «Куда катится мир…» — сказала она, получая плату с моего знакомого. Знакомый достал свой паспорт и стал разглядывать его на просвет. Женщина заинтересовалась. «Я им не дамся, только если они меня свяжут», предупредила она. Поздно, ответил ей мой знакомый, вот эта тёмная полоска на фото и есть чип.

Йог перехватил взгляд бессмертного, Лао Цзы смотрел на отражение мира безумцев в капле росы, на лепестке цветка, который йог теребил в руках, пытаясь собраться с мыслями. «Мир и есть чип» — изрек йог.

«Ом Мани Падме Хум», запел хор монахов, зазвенели колокола, вам рыбу или курицу? спросла повариха. «Семиотику архетипа пожалуйста». И мы поехали обратно.

История не повторяется, она всегда одна и та-же и лишь переинтерпретируется нами самими. Whoever can. Не проще ли посмотреть в глаза правде? Леденец на палочке для ребёнка — поддельный символ веры, камень на шее — то-же самое — для престарелого выкреста-иудея. Все мы люди, этого не изменить, необходимо договариваться, какое будущее мы хотим построить настоящим?

По отдельности — не получается, лишь кто, какую метафору себе себя придумает. Как же сказать правду и не нарушить такое общечеловеческое соглашение о самообмане?

Кому и отражение солнца в мутной луже — вечность. Кто-то другой увидит подлинную жизнь в нагромождении ледяных скал. Но, не в самой жизни. Что-бы понять себя — нам нужна простая и понятная метафора.

Эмпедокл так и сказал.

Испаряясь на огне житейской обыденности, вода наших мыслей разделяется на пар духа и духовное открытие — остаток на дне. И все это — просто метафора нашего сна наяву. Сон и речь — как прилив и отлив воды наших мыслей. Стоит ли переживать по поводу того, поджаривают ли нас олимпийские боги на огне Веры в них, варят ли они нас в котле житейской обыденности или развеивают наш прах по ветру? Не ад ли всё это?

Но, что тогда рай? Мы не то, кем себе кажемся и ничего они с ними сделать не могут, кроме как убедить глупца в своём существовании в его воображении. Каждый дурак мнит себя таким мудрецом, и наоборот. Но и то и другое — просто знаки, указывающие нам на то, что мы есть. Знаков много, все вместе они образуют воображаемые небеса.

Считается, что пентаграмма Пифагора-Конфуция имеет пять вершин.

Иудеи поправят — есть ещё одна вершина — глупость человека, который разглядывает эту пентаграмму. Но, не глупо ли им рисовать этот шестой элемент, ведь его созерцание — тоже смысловая галлюцинация?

Вершин у пентаграммы не пять и не шесть. Это просто понять. Любой предмет отбрасывает тень. Пентаграмма не исключение. Другое дело, что один из лучей — вечная конфуцианская пропасть непонимания человеком самого себя или людьми друг друга — это луч, общий для обоих пентаграмм, он проходит по поверхности зеркала — разума, а пентаграмма есть отношение между двумя мирами — обычного Мира и мира его Зазеркалья.

Мост над такой пропастью — творчество. Мета-рекурсия всего. Силовой каркас реальности, как строительная конструкция дурной бесконечности. Непротиворечивое единство жизни и искусства, вопроса и ответа, гипотезы и аргумента, самоиронии и иронии над окружающими.

Хорошо, пусть пентаграмм две и всё это нам только кажется, так сколько же вершин у этого воображаемого объекта — мышления человека, застрявшего между мирами сна и речи? Две общие вершины мы с вами рассмотрели, это желание рассказать другим о своём духовном открытии и культура — обычай не воспринимать такие откровения всерьёз. Осталось по три вершины у обоих взаимных отражений пентаграммы, по обе стороны зеркала, всего восемь.

Аристотель все это сформулировал гораздо чётче и проще, и нет никаких сведений опровергающих или доказывающих то, что он просто не повторил слова Конфуция…

0) Безымянная стихия — человек — точнее, его символ — это есть дно глупости отрицания очевидного:

1) Потолок, здравый смысл, благоразумие, рассудительность — понимание причин, способность посмотреть со стороны, в перспективе, вода переменчивости любых представлений о жизни — равновесие форм, композиционная устойчивость картины, потолок мудрости признания (утверждения) очевидного, поворот кисти на месте.

2) Слева — «человеческое начало», «любовь к людям», «человеколюбие», «милосердие», «гуманность», общее, фрактальное дерево Пифагора, кантовский императив, ритм подлинного бытия, растворённого в событиях житейской обыденности, отрезки — следы кисти с четко обозначенными началом и концом, как сочленения стебля бамбука.

3) Справа — добродетель, правда, справедливость, частное, хайп, кантовская максима, своя рубашка ближе к телу, стихия металла, у даосов — гора. Любая переменчивая линия, неровный след кисти, очертания гор.

4) Впереди нас — категоричное, всё именно так и есть, искренность, доброе намерение, непринуждённость и добросовестность. Стихия Земли. Текстура, пятна, оттиски кисти без движения.

5) Сзади — гипотетически возможное, обычай, культура, социальная норма. Element of fire. Смахивание крошек со стола, след кисти, обладающий четко обозначенным началом, но не имеющий четко выраженного конца.

Стихии тёмного зазеркалья разума:

1) Высохшая вода, упрямство.

2) Трухлявое дерево, бесчеловечность.

3) Ржавый металл. Поиск выгоды, эгоизм.

4) Огороженный участок земли, лицемеие.

5) Потухший костер, подделка, ложь самому себе.

Земное пространство мышления трехмерно.

Но, это уже к беседе подключился Платон, обычный человек не способен удержать в голове символы всех пяти стихий одновременно, видит только две оппозиции, как пересечение двух из пяти лучей пентаграммы. Крест формы и материи, метода и содержания (имени чувства и его определения словом, метафоры и понимания). Желание обрести единство воображаемого символического и реального и их самих.

Если посмотреть на прозрачный куб по диагонали, М. показал такой алмаз, то мы увидим его как шестиконечную фигуру, если примем любую из точек зрения — вершин куба, то элементов останется только семь, как семь нот, как семь цветов спектра. Отдалим куб от себя — вершин восемь.

Безусловно, мышление там где числа, но чисел много, а мышление одно, следовательно, не любое число — символ разума. Разум скорее структура всех чисел. Единство всех наших противоречащих друг другу точек зрения на самих себя. И что в этом нового, по сравнению со словами Эмпедокла?

Не всегда малый срок нашей жизни позволяет нам перебрать все варианты сочетания стихий собственного ума, что бы понять, что сама жизнь — не в этом перечислении её возможных вариантов. Она их итог. Жизнь — дар. Но, поздно… Срок вышел.

Chapter Four

Художников — много разных типов, каждый видит и рисует что-то своё, когда подлинный объект — Бытие, равное мышление о нём — одно.

Художник — это тот же человек, что и все, как лавочник и его покупатели, как политик и его толкователь, как повстанец и его слушатель, как гуру и циник. Все это разные типы мышления человека.

Оппозиция художника — ремесленник. Последний — иллюстратор концепции имени чувства идеи Бытия. Художник наоборот — своим творчеством проявляет скрытую концепцию рисунка. Есть и третий персонаж, который находит непротиворечивое единство обоих методов, это концептуальный художник. Этот список не исчерпывает множество художников, но более детально различается с внутренней бессознательной мотивацией творчества. Сейчас мы рассматриваем только его внешнюю сторону.

Концептуальная концепция — единственное понятие и ее рисунки. Понимание: чувства, чувства и чувства, понимание, чувства и чувства к концепции (чувственный заголовок). Это же только точное определение слова, как теорема или формула. Формулировка.

Простой пример концепции. Есть теорема Пифагора. Квадрат гипотенузы равен сумме квадратов катетов. Точно так же, как треугольник со всеми краткими 3, 4 и 5. Действительно, возведём эти три числа в квадрат: 9 + 16 = 25.

Это правило выполняется? Для некоторых комбинаций числовая ошибка возникает.

Пифагор графически проиллюстрировал теорему Евклида, для отношений 3, 4, 5. Нашёл визуальный ответ, почему эта теорема верна? Для доказательства этого достаточно листа бумаги и ножниц или визуальной метафоры. Это естественно, смотрите его рисунок. Лучше один раз увидеть, чем сто раз услышать. Лучше для чего? Для понимания, что это так. Для доверия концепции.

Если после раскройки останутся, пусть и небольшой, но лишний кусочек. Математики обошли это противоречие — введены новые, условно — иррациональные числа. Если рассматривать прямоугольный треугольник с двумя одинаковыми контурами, то все предположения будут квадратным корнем из двух. Таким образом, ошибка теоремы Евклида-Пифагора (верный для частного случая 3, 4, 5 и неверного для обобщения на любых числах) — привлечение к определению нового класса чисел. Благодаря тому, что мы получили достоверные теоретические данные, но с использованием только очень разумных чисел — получим, пусть и незначительную, но ошибку.

Пифагор, рисование квадратов, но наличие треугольников невидимого измерения (высоты). Треугольник перед нашими глазами — только основание невидимой призмы. Пифагора не имеет в наличии прямоугольных треугольников, а имеет прайс-листы периметрических граней этой невидимой призмы. Все, что мы видим не всю жизнь, а то, что мы видим в нашей жизни, невидимым измерением. Если мы хотим понять причину земных событий, мы должны учитывать невидимое человеком (иррациональное или какое-то иное) измерение.

И раскрой Пифагором квадратов сторон прямоугольного треугольника и манипуляций математикой с определением новых классов — все это метафоры, доказательство справедливости идеи имени чувства идеи, без которого не возникает понимание концепции. Доверия ей. Методы мышления — не более, чем земные проекции большего пространства мыслей.

Это может означать, что мышление человека не может быть более разным, чем различные виды зрения на подлинное мышление. Сталкиваются друг с другом — в диалоге — различные проекции большего — либо раскрывают обоим собеседникам — это больше, либо нет. Это и есть силлогизм Аристотеля.

Приведу пример самого обычного куба. Квадрат: либо нижняя, либо верхняя грань куба, либо задняя, ​​либо фронтальная, либо — боковая: левая или правая. Для построения подлинного куба необходим диалог шести плоских точек зрения, независимых друг от друга. Подлинное мышление — концепт их всех. Консенсус, непротиворечивое единство.

То, что мы видим, должно быть не шесть, а восемь. Геометрически это восемь трёхмерных кубов. Это была обычная серия. Совершенно беспредельные споры о значении триграмм и их очерёдности, это числовой ряд двоичных чисел, в квантовой хромодинамике их именуются глюонами (как подписи строк и столбцов шахматной доски):

000 — земля, духовное открытие, искренность, доброе намерение, аристотелево предельно категоричное

001 — гора правды (у Конфуция — металл), аристотелево частное

010 — вода мудрости, аристотелево утверждение

011 — ветер чувств

100 — громкое (у Конфуция — дерево), видение ритма иного, гуманность, аристотелево общее

101 — огонь культуры, стирание значения слов, шестая вершина звезды Давида, шестая вершина звезды Давида

110 — водоём, чаша для мудрости — рисунок

111 — небо — концепт

Точная точка зрения, привязка к грани предельно категоричного. Вершины этого плоского земного квадрата мышления.

А — гроза Адада (Хадада, Яхве, Юпитера, Шолотля, Перкунаса, Перуна, Радзю и др.) — сочетание земной мудрости и гуманности — ритм и природа Бития и переменные мысли о нем — грома и вода — категориальные утверждения и общие.

E — молния Зевса (Пегас, несущий молнию Зевса) — отрицание и общее, глупости огня культуры и грома гуманности

I — прибой Нептуна — утверждение и частные — мудрости воды и правды горы (металл)

O — Вулкан отрицания и частного — глупости огня культуры и горы правды.

Обычная философия, это тем более возрождается в новых терминалах. Олимпия богов над человеком. Но, и настоящий миф — таков.

Разумеется, такая интерпретация аналитики Аристотеля формальных логик — только плоская проекция пространства мышления из теории даосизма, когда аналитика — просто форма той же самой идеи.

Уверенность в силе — диалог двух людей или человека с самим собой (диалог его сна и речи) — достоверно только тогда, когда возникает потребность в крайних — третий (средний) — термин (знак) соответствует матрице ниже.

II А

OOE

OOE

А + I =

А + O = O

А + Е = Е

I + O = O

I + Е = О

О + Е = О

и наоборот, всего 12 вариантов, 12 силлогизмов. Они встречаются с силлогизмом формальной логики — только частично, по первой формальной логике — смысловой галлюцинации, требующей только нескольких первых глав Аналитики, поспешные выводы. Семиотика исправила эту ошибку.

Аристотель проявляет 4, 8 и снова 4 таких варианта. Все дело в том, что для решения логических задач необходимо применять принципы всего пространства мышления. Спор применяет поисковую концепцию противоречащих друг другу точек зрения, а не обманывает доказательство преимуществ одной точки зрения над другим. Последнее — софизм, суть которого — мышление сильнее тот и прав. Очевидно, что никто не прав.

Сфера неподвижных звёзд Аристотеля , состоящего из пятого элемента (эфира), есть ментальная оболочка планеты (ноосфера). Её персонификация — Бог, единственный собеседник человека, слова которого достоверны. Не факт, что это диалог. И это более не факт, что откровение. Выдавать слова Бога за земные — софистика схоластов-богословов. Её цель — обоснование иерархии, социальной структуры общества, якобы данной свыше.

Стихии сна и стихи речи — одни и те-же. Они сочетают друг с другом как угодно, наделяя человека определенным типом мышления. Даосы выделют 64 варианта. Это просто перевод двоичных (объемных) чисел. Построение символов концептуального пространства. Опять — концепт.

Смешение двух нулей (верхний кварк).

Даёт тройку или с-кварк (странный кварк),

сочетание единиц измерения и наоборот, единицы измерения и нуля — даёт двойку или д-кварк (нижний кварк).

В стандартных молекулах субатомных частиц кварки представлены реальными частями, обладающими всеми необходимыми массами и электрическими зарядами, но если электрический заряд принимает концепцию (усредненность) частицы стандартной модели — константа. Человек просто не видит. Не считает реальным.

Исключение — аномальная реальность, небольшое отклонение. Движение (сочетание) этих аномальных частиц во времени есть адроны, например — протон и нейтрон — основа ядра атома, а значит и всего остального. Тяжелые кварки, проекции на плоскость спины ½ калибровочных бозонов и фотонов, а так-же лептонов (три типа нейтрино), электрон, мюон и тау — находятся на первом уровне или слегка в стороне от нее. Только в масштабах (степень числа 10) параметров массы и электрического заряда. Частицы — числа — показатели степени числа 10. Опять концепт.

Если рассматривать симметричные сочетания 10 и 01, то есть элементы, представляющие собой концептуальное пространство речи (адронов, как сочетания трёх кварков), не 64, но 27, точно как в аналитике Аристотеля.

Теория специальной унитарной группы, логика прагматизма — семьотики, теория адронов, квантовая хромодинамика — все это возрождение аналитики, как и «Книги Перемен» (И Цзин), после двух с половиной (менее или более) тысячелетий забвения этого знания, после разрушения его культурой.

Возрождение и разрушение концептов культурной — естественная основа мышления всего человечества. Каждый отдельный человек — исполняет свою конкретную роль в этом приливе и отливе океана разума.

Любая подлинная философия. Различия только в терминах, понятных современнику. Любая культура — забвение философии, подлог.

Это означает, что концепция подразумевает понимание чего-либо, что не представляет собой ничего, либо объединяет все–такие варианты непротиворечивым единством. Концепция может следовать из рисунка, как и понимание. Это может быть следствием концепции или понимания. Вариантов рисунка — множество.

«Творчество» — «Век от века» — указывает на изначальное единство всех модусов мышления человека — сферу Парменида. Телос Аристотеля. Абсолютная цель мышления — абсолютная цель мышления. Телос противопоставлен техно — культуре, «искуссто и визуальная культура — протвоположны» — движущую силу и открывающую духовную сферу. Это и есть успех у публики — начало разрушения понятного ей концепта.

Точные определения сферы разума человека — от такого пересказа-переписывания стираются, превращаясь в свою противоположность. Прилив и отлив. Каждый раз, когда требуется определить новые, новые терминалы, новые художественные формы — актуальными (понятными) для современника.

Делают ставки на то, что зрители поймут их ход мысли. Это как сочетания знаков или карточная игра. Who's lucky? Единственный выигрыш — осознанный отказ от намеренности достижения взаимопонимания со зрителем. Tao. И наоборот — интенция взаимопонимания проявляет Дэ.

Такой, особенный или совершенный знак, у которого есть термин — можно сказать, — какая-то редкая композиция или картина — которая одновременно означает идею о том, что возникновение термина — это их концептом. Некоторая такая картина — метафора жизни. Но не любая.

Произведение искусства называется такой предмет, который может быть интерпретирован как концепт, но не всегда такой оценкой. Возможны как подделки (частные случаи), так и забвение (сжигание огнём культуры).

Увы, человек называет произведением искусства — свои домыслы о нём. Никто ничего толком об искусстве не может сказать. Но все говорят.

Глава пятая — двукомпонентное время

Из беседы с Владимиром Вернером, этимологическим виталистом.

Викиньте темпорально-пространственную матрицу, она ничего не даёт, частный случай матрицы, нет в ней ни массы, нет прочих физических величин, мысль верная, но не конкретно

неопределенность протона и нейтрона объясняется человеком (самому себе) — таинственным сильным полем между ними, источник которого — непрерывные взаимные превращения одного в другой с испусканием и поглащением пиона и виртуальной пары

неспособность разделить компоненты времени объясняется человеком (самому себе) как таинственная гравитация

неспособность человека соединить в одну величину массу и расстояние объясняется (им самому себе) таинственным электрическим зарядом

атом — микрообъём матрицы бытия, система отсчёта, его части — ребра и грани. Это и «держит» их вместе.

Бытие не имеет характеристик. Противоположные от точки равновесия характеристики — есть его смыслы — формы существования Бытия в мышлении человека или кого-то ещё. Сколько таких противоположных характеристик освоит мышление — столько (для него) и измерений сущего (сути или смысла Бытия). Размерность мира вокруг.

Простейшие характеристики — масса, расстояние, время. Но, человеку сложно понять, что масса и расстояние — усреднены в электрическом заряде. Время, для него, напротив едино и как раз трудно понять его двукомпонентность.

Можно рассмотреть:

усреднение времени и массы,

времени и расстояния (времени и отношения квадрата электрического заряда к массе)

всех их вместе — это ось единого поля, одна из осей матрицы

(ось энтропии, ось единого поля, ось адронного вещества — можно рассмотреть такой базис энтропия-поле-вещество, вместо массы-времени-расстояния).

Матрица имеет центр — точку аннигиляции, физический вакуум. Оболочка (сфера) — разделенные качества. Качеств придумать можно сколько угодно.

Простой пример двукомпонентности времени.

Вы стоите на земле. Никуда не улетаете. Why?

Вы скажете, что причина этому — гравитация. Но что есть причина гравитации? Weight. А что есть масса? Поле Хиггса, как джунгли, пробираясь через которые частицы замедляются, что нам кажется, буд-то массивным телам двигаться тяжелее.

На это можно ответить только одно: а сами то поняли, что сказали? Вы стоите не на земле, но посреди воображаемой вами липкой среды, которая вас удерживает от свободного движения. Так не воображайте её и что, взлетите?

Ну, допустим Вы взлетели и движетесь по земной орбите с некоторой, необходимой для этого скоростью относительно планеты. Вы не падаете на неё, то есть не чувствуете никакого своего веса. Но утратили ли вы массу? Obviously not. Так, что вас держит на поверхности земли? Точно не масса. Отсутствие скорости вращения вокруг планеты? Допустим, а что такое скорость?

Скорость это отношение изменения пройденного вами расстояния во времени. Но, что такое расстояние? И, что такое время? Проведи рукой — это расстояние. Время, это то, что отделяет движения вашей руки друг от друга. Откуда вы можете это знать? Делаете взмах рукой — вот. Что вот? Вот это доказательство концепции или высказанного определения скорости. Добавим к этой концепции массу и получим импульс. А если рассмотреть ускорение — то и силу, а если ещё одно такое расстояние, то и энергию. А если ещё одну такую массу, то и квадрат импульса.

Но я задам другой вопрос: это концепция чего? Реальности. А что есть реальность? Это имя вашего чувства идеи реальности. And what?

Вас, как мыслящее существо, посетила невыразимая во всей своей полноте идея реальности. Вы дали своему чувству имя, затем сформулировали словом чёткое определение этого имени, затем проиллюстрировали такую свою концепцию движением руки и что, по вашему я должен этому верить?

Верить чему? Что вы способны чувствовать идеи, подменять эти чувства именами, формулировать концепции имен своих чувств, иллюстрировать их, тем или иным примером и понимать очевидность своей концепции из её демонстрации? Но, идея то здесь при чем? Она как была непостижимой, такой и осталась, вы лишь отразили её, сначала в чувствах, затем — в именах этих чувств. Затем — имена в концепциях, концепции в рисунках, а понимание рисунка концепции имени чувства идеи, вы считаете собственным постижением самой этой идеи? Да вы сумасшедший. Где же здесь разум. Это же галлюцинация.

Тем более, что наблюдая за тем, как люди высказывают свои мысли, можно обнаружить, что эти четыре платоновские стадии речи могут сочетаться друг с другом как угодно. Одни люди так и поступают, как описано выше, другие — наоборот. У них изначально есть понимание чего-то. Затем он рисуют это, после чего формулируют рисунок словом, дают своему рассказу остроумное название и осознают скрытую в этом слогане идею.

Изменим обстоятельства речи. Изначален рисунок, он понимается, это понимание рисунка чувствуется и чувству даётся имя. Либо иначе, изначально имя, оно чувствуется, затем это чувство понимается, а понимание — иллюстрируется примером.

Всего возможно 24 варианта таких примеров разворачивания мышления от этапа к этапу. И все вместе эти варианты, включая не завершённые или не полные, ведь за чувством идеи может следовать чувство этого чувства, и далее снова чувство чувства чувства и опять чувство чувства чувства. This is also a person. Всех возможных вариантов мышления необходимо принять большее количество.

Насколько большее? Для ответа на этот вопрос прежде пронумеруем платоновские стадии речи:

1. Чувство идеи

2. Имя этого чувства.

3. Концепция имени чувства.

4. Рисунок концепции.

5. Понимание концепции из её рисунка.

Для простототы вычеркнем из этого списка стадий речи чувство, оно без слов не выразимо, а имя чувства это уже слово.

1. Имя.

2. Концепция.

3. Рисунок.

4. Понимание.

Тогда, многообразие мышления иллюстрирует таблица:

-- 11 12 13 14 21 22 23 24 31 32 33 34 41 42 43 44

11

12

13

14

21

22

23

24

31

32

33

34

41

42

43

44

Всего 256 вариантов, а самодостаточных типов мышления, для такой его модели, когда в мысли присутствуют все четыре элемента одновременно — только 24. Это и есть полюса притяжения матрицы социальных игр человечества.

1234 1243 2134 2143

1324 1342 3124 3142

1423 1432 4123 4132

2314 2341 3214 3241

2413 2431 4213 4231

3412 3421 4312 4321

потребление (рабство) — — маркетинг (господство)

авангард (модернизм) — — китч (модерн)

постмодернизм (дигимодернизм) — — постмодерн (мета-модерн)

рынок (литература) — — психоделия (шаманизм)

электорат (дигимодерн) — — власть (университет)

философия (аналитика) — — софизм (политтехнология)

тире — химеры

То есть, если реальность — плод мышления, то даже при таком поверхностном рассмотрении реальностей — 256, а самодостаточных из них только 24.

При всём этом, необходимо привести пример этой концепции из жизни человека. Очевидно, что за один раз, за один акт речи — человек выполняет только одно действие, означает что-то одно — чем-то другим. Всего 16 вариантов, но выражение чего-то одного этим же самым можно не рассматривать, в этом нет никакого выражения, это единичное отношение. Остаётся 12 вариантов, как 12 олимпийских богов, как 12 знаков зодиака, как 12 делений циферблата часов и так далее. Это деление на часть дюжины естественно, то есть понятно.

Так вот, если наша речь выражает только 12 состояний ума, то что привносит прочие 12 состояний? Dream. Мышление человека комбинирует сон и речь и вариантов такого мышления — 144. Из которых, осмысленных или самодостаточных вариантов только шестая часть. Остальное — бессмысленное бормотание. Так стоит ли выслушивать все откровения о реальности?

Подлинная реальность в структуре этих множеств типов мышления. Она — одна. This is true Being. Пусть и в такой упрощённой платоновской его модели. Что бы мы не говорили (имена или их концепции), что бы мы не делали (рисовали или приводили какие-то другие метафоры своих концепций, например — проживали свою жизнь, совершая поступки), что бы мы не понимали в своей жизни — все результаты такого мышления — заключены в матрицу. А самодостаточные элементы этого множества — дискурсы, модусы мышления или мировоззрения — это различные точки зрения на реальность, но не сама её матрица.

Матрица это не только множество элементов, но и таинственное поле, удерживающее различные свои элементы в некоторых отношениях.

Вернусь к вопросу о гравитации и двукомпонентности времени.

Описанная выше матрица представима не только таблицей, но и кристаллической решёткой куба, ведь 1, 2, 3, 4 — может означать четыре из восьми его вершин. Тогда есть и -1, -2, -3, -4. Which is logical. Но не проще ли эти четыре анти-элемента обозначить не отрицательными числами, но обратными отношениями: 1/1, ½, ⅓, ¼? Единичка путает, обозначим вершины иначе, как: 2, 3, 4, 5 и ½, ⅓, ¼, ⅕, а единичку 1/1 поместим в центр.

Метафора выше не удачна, ведь это не числа, как мы их понимаем, но измерения (смыслы) Бытия, переобозначим их физическими терминами:

-1. Энтропия или импульс, это одно и то-же.

1. Анти-энтропия. Как отношение времени к квадрату электрического заряда.

2. Единое поле, как усреднение всех прямых качеств.

-2. Анти-поле, как усреднение всех обратных качеств.

-4. Substance. Своего рода «сила», где вместо массы — время, вместо расстояния — квадрат массы, а вместо времени — квадрат электрического заряда.

4. Анти-вещество.

3. Здесь необходим новый физический термин, это отношения потока масс (во времени) к расстоянию. Другими словами — своего рода «энтропия», где роль массы выполняет её квадрат, а роль расстояния обратный квадрат электрического заряда.

-3. Обратная — определённой выше — физическая величина.

Между оболочкой матрицы и её центром находятся десять внутренних сфер. Числено — это показатели степени 10. Реальность — одна из осей матрицы, для которой отношение массы к расстоянию или квадратов массы и электрического заряда — константа. Базовые частицы квантовой хромодинамики (кроме фотона, трёх типов нейтрино, калибровочных бозонов и двух, верхнего и странного кварков) — это подтверждено экспериментально — расположены на этой оси главной последовательности.

Различие частиц:

1) В спине, это вопрос рассмотрим отдельно, но никто не запрещает нам — для простоты изложения — рассмотреть проекцию частиц с единичным спином на умозрительную плоскость спина ½.

2) Частицы нулевого заряда не определены, введём для них отдельную ось, вне рассматриваемой плоскости. Как её верхний предел — ось масс.

3) Все остальные частицы (за исключением верхнего и странного кварков) находятся на главной последовательности и отличаются лишь масштабами квадратов масс и электрических зарядов.

Аномальность нижнего и странного кварков можно объяснить путаницей в концепции стандартной модели. Частицами правильно называть логарифмические кванты осей этого пространства (подписи строк и столбцов таблицы), а не их произведения. Нижним кварком — исторически — названо произведение верхнего кварка массы и странного кварка расстояния, а странным — произведение нижнего кварка массы и странного кварка расстояния.

Но эта историческая ошибка не мешает, более того выделяет такую аномалию. Пусть так и будет. Существование такой аномальной реальности (вне главной последовательности) — есть адронное вещество (например протон и нейтрон). Атом это просто — система отсчёта — точка зрения — базовый объём матрицы.

Константу произведения протона и электрона, нейтрона и нейтрино, мюона и пиона, частицы несложно представить, но не следует забывать что это условность (метафора, рисунок концепции атома) — рёбрами и гранями куба, произведение который даёт этот куб. Что удерживает части атома вместе? Они части куба — смысла бытия физического вакуума. Форма его существования, доступная ограниченному мышлению человека. Возможны и другие точки зрения — смыслы Бытия.

Вернёмся к поверхности сферы — матрицы, она же поверхность куба, его восемь вершин известны как восемь элементов — стихий природы из даосской «Книги Перемен» (И Цзин). Это глюоны ядерных физиков.

Покинем матрицу и вернёмся к мышлению. И тогда, вариантов мышления человека — гораздо больше чем в концепции Платона. Все они (кроме одного, центрального элемента матрицы) сосредоточены на поверхности куба, и как вариант такую поверхность можно представить оболочкой сферы.

Посмотрим на модель Бытия (центрального элемента сферической матрицы) и его оболочки (Сущего, смысла) иначе. Бытие не имеет выраженных качеств, это математическая единичка отношения равных величин. Внешние оболочки матрицы, далее её поверхности это степени. Если энтропия, сила, скорость, энергия — элементы на поверхности матрицы, то квадрат энтропии, квадрат силы, квадрат скорости — характеризуют взаимодействие двух атомов как систем отсчёта.

Гравитация — произведение двух сил в двух разных системах отсчёта, связанными с двумя компонентами времени. fF=v2V2mM/R2=mM/R2=Gq2Q2/t2T2

Гравитационная постоянная G=v2V2/(F=1) — это отношение произведений квадратов скоростей орбитального движения в двух независимых системах отсчёта к единичной силе. Постоянна ли она для любых орбитальных движений?

При движение по орбите планеты проекция тёмного времени равна нулю, то есть вектор этого скрытого от наблюдателя времени, четвёртого измерения, перпендикулярен вектору времени, связанно с движущейся по орбите космической станции. Сила движения планеты в измерении тёмного времени равна единицы, ускорение станции равно ускорению свободного падения на её орбите, это ощущается как невесомость.

Когда вы стоите на поверхности земли, скорость вашего орбитального движения равна нулю, вектор времени, связанный со системой отсчёта станции перпендикулярен скрытому времени вращения планеты под вашими ногами. Ни на орбите, ни на поверхности земли вы этого тёмного времени не замечаете, но именно центробежная сила вращения планеты в четвёртом измерении и удерживает вас на её поверхности.

Chapter six. Энтропия Бытия

Главное правило термодинамики гласит: никогда не использовать термин энтропии вне контекста термодинамики. Не спекулировать смыслами загадочного — для профана — термина.

Есть много людей верующих в физику. Они потребляют рассказы физиков, как имя своего чувства золотого века будущего, когда технологии решат все проблемы человечества. Одной из таких икон будущего является физика нуля. Исследование температур ниже средней температуры вселенной.

Энтропия определена в термодинамике, это её единственный контекст, как отношение приращения тепла или внутренней энергии системы к температуре. Звучит загадочно. Будит фантазию. Так вот, если энтропия постоянна, а температура стремится нулю, то приращение внутренней энергии термодинамической системы — стремится к бесконечности. Или скажем иначе, температура это аналог скорости, где роль расстояния выполняет энергия, а роль времени — энтропия. Но температура и есть средняя скорость молекул газа, то есть — отношение энергии к энтропии равно отношению усреднённого расстояния пробега молекул газа ко времени.

Shall we check?

E/S=ms2/t2 / ms/t = s/t=v

Так что же такое энтропия?

Энергия — одна ось матрицы, скорость — а температура, это средняя скорость молекул газа — другая. Произведение энергии и обратной скорости есть импульс. Просто импульс:

dS=dQ/T=PV/T=FV/S'T=Fs/v=E/v=mv2/v=mv=p=ms/t=q2/t

Это следует из определения энтропии, S' — плоскость поверхности сосуда с газом, V — его объём.

Следует так-же пояснить концепцию электрического заряда, как усреднения массы и расстояния. Физический смысл напряжённости любого поля — ускорение, которое оно придаёт телам, попавшим в него. Для электрического поля это ускорение электрически заряженных тел. С другой стороны, напряжённость электрического поля определена как отношение силы к заряду. Приравниваем оба определения и получаем, что квадрат электрического заряда равен произведению массы и расстояния.

Такое произведение массы и расстояния, заменим его квадратом электрического заряда, участвует в определении энтропии и силы. Энтропия это отношение квадрата электрического заряда ко времени, а сила — к квадрату времени. Напряжённость электрического поля — отношение заряда к квадрату времени. То есть сила есть произведение заряда и напряжённости электрического поля. Очевидно, что это просто другая формулировка силы как произведения массы и ускорения. Другое определение силы — отношение энтропии ко времени, скорость энтропии или ускорение квадрата электрического заряда.

F=qe=q2/t2=ms/t2=S/t

Точно так-же мы можем определить два типа темпорального заряда усреднением массы и времени и времени и расстояния.

Для движения комической станции по орбите планеты, сила инерции вращения планеты вокруг станции в невидимом тёмном или зазеркальном времени равна единице, это значит, что квадрат электрического заряда планеты равен квадрату тёмномого времени.

F=Mg=MR/T2=Q2/T2=1

Q=T

MR=T2

Произведение красного и зеленого — жёлтый кварк, сечение матрицы через точки массы и расстояния равно точке на синей оси (квадрату кварка времени).

Возможны физические задачи, при которых:

MR=Q2

RT=X2

MT=Y2

Это свойства сферической матрицы смыслов Бытия, окружающей само Бытие — физический вакуум.

Чтение профаном текстов физиков вызывает у первого смысловые галлюцинации, причина которых проста. Язык формул — это в первую очередь язык, а любой язык обладает внутренней структурой, матрицей понятий. Не имея представления о таком концептуальном пространстве терминов физики — профан наделяет термины своим собственным таинственным смыслом, это игра слов наоборот, когда физики, но и среди них встречаются профаны, произнося свои магические формулы -.лишь обсуждают матрицу своего языка игрой слов.

Точно как греческие философы, споря о первоэлементе вселенной — на самом деле — лишь постигали матрицу своего мышления. Строили мета-концепт всех стихий — чем возрождали, забытую к тому времени мифологическую картину мира. Другими словами — возрождали миф в новом контексте, понятном современнику. Подслушавший их спор профан понял этот разговор Евангелием.

Но, помимо философов были и софисты, любители пустых разговоров о мудрости и профан не способен различить речей тех и других. Более того, речь софиста ему всегда понятней. Никакого концепта строить не надо, профанизм цинично постулируется высшим типом мышления. За такие рассказы о своей воображаемой мудрости — профан готов щедро платить деньги. Что и есть цель софиста. И, преодолеть такое искушение получить деньги ни за что — и есть подлинная наука или искусство. Софизм в искусстве это китч.

Мета-наука, как и мета-искусство, как род деятельности, есть построение мета-концепта всего многообразия проявлений терминов природы, равных многообразию типов мышления человека. That's all. Либо вы видите всю картину (мифологическую картину мира), либо вы довольствуетесь частной смысловой галлюцинацией её. Мета-концепт и есть Миф.

Бытие Парменида и есть такой миф. Поступите на философский факультет университета или хотя-бы посмотрите лекции по философии в ютьюбе — они либо о том, что Парменид не прав, либо откровенный стеб над его учением. Как и над любым другим. Чем физический факультет или популярные лекции физиков для профанов лучше? Тоже самое можно сказать и социальной теории и о теории денег.

Человек понимает только то, что способен понять, если это подмена того, что требует усилия тем, что усилия не требует — это путь к самоуничтожению его разума, но одновременно в мире существует и путь к концепту всего, к мифу о разуме человека, разрушением которого является его культура.

Это две полярные силы нашего сознания, свет и тьма, противоборство которых и создаёт мир человека во всем его многообразии. Сложный лабиринт представлений человека о мире и о самом себе, стены которого возводит сам человек, своим глупым стремлением к комфорту преодоления этого лабиринта. Физика не исключение. Как и искусство, как род деятельности.

Нет никакой проблемы почувствовать Бытие Парменида, дать своему чувству имя, дать такому имени чувства точное определение словом, нарисовать (доказать) это определение и понять такое определение из его рисунка, есть проблема лжи самому себе, на каждом из этапов познания Бытия. По причине? По причине того, что мышление каждого человека — элемент этого Бытия, метафорически — точка парменидовой сферы и каждый смотрит на Единое для всех Бытие со своей частной точки зрения. Кто из людей видит общую картину? Аристотель назвал Богом единственного собеседника такого человека.

Где этот Бог? В точном соответствии слов человека о Бытие и самого этого Бытия. Но, слова человека, мы, вслед за Платоном определили как четыре стадии речи. В именах чувств, в их точных определениях, в рисунках определении и интеллектуальном понимании причин — рисунков. Everywhere. В эфире пятого элемента речи. Его земной символ — сфера человеческого разума, её можно нарисовать, но — не определение словом имени чувства идеи этого Бытия, а его самого. Ничего не рисуя. Accidentally. Такая случайность — награда за отказ за намеренный поиск метафоры Бытия.

Через этот магический символ энергия жизни (Бытие) вливается в мир человека и одновременно человек вливается в вечный океан вселенского разума. Где это Бытие в жизни обычного человека? В ритмах подлинного Бытия, растворенных в череде событий житейской обыденности. Если все эти события составить вместе — они образуют сферу. Символически сфера — вечный огонь Логоса Гераклита. Проблема не в духовном открытии Бытия Логоса, с такого открытия началась разумная жизнь, но в его Возрождении от века к веку. Каждый раз новыми терминами, понятными современнику. Сейчас это технологический контекст, завтра, когда Бытие снова будет предано забвению, будет иной контекст.

Гермес Трисмегист сформулировал теорию кадуцея, двойной змейки уровней возрождения духовного открытия подлинного бытия и его забвения культурой. Пересечение — концепт обоих сторон жизни или времён. Святой Грааль, он же философский камень и есть такая сфера. Порядок хаоса жизни. Он есть изначально. Вселенная вечна и неизменна, это и есть её Бытие, а земное бытие — шанс постичь это. Свой выбор мы делаем сами. И жизнь каждого из нас — итог такого нашего выбора.

Человечество — живой компьютер. Кому-то выпала судьба процессора, кому-то пиксела на экране, или — провода, но у любого компьютера есть операционная система, программист и пользователь. Готовы ли мы перепрограммировать собственное будущее?

Вы спросите как? Да очень просто — установив на вершинах Альп — огромные металические зеркальные шары, испещрённые узорами, проявляющие ритмы человеческих мыслей. Это и есть символ Бытия, равный бытию своего Символа. Here and now.

Насколько кто из нас готов к этой мистерии — жизнь покажет, она итог пути к этому. Every vote matters. Помимо формы-Бытия Логоса, его сущего-смысла и значения (энергии жизни) — есть ещё одно, четвёртое измерение (выше я назвал его скрытым, тёмным или зеркальным временем) — это полнота Бытия.

Её создаёт многообразие мыслей всех нас. Человек, как и атом, как электрон — один, но в множестве самых разных состояний, воспринимаемых нами бесконечностью. Наша высшая цель — телос Аристотеля — увидеть Бытие в этом многообразии.

How? В его символе, равном ему самому. Создав этот точный знак ответа на вопрос кто мы? Why are we here? Чего мы добиваемся? — мы перейдём к решению следующей загадки. Число которых — бесконечно. Если только не будем стёрты компьютером как неверное решение. Я верю, что шанс выжить в бездонных просторах космоса у нас есть.

Postscript.

Мир духов, о которых мне рассказал Ринат, это мы сами. Время и место — относительны. Разрыв петли времени — неопределённости нашего восприятия протона и нейтрона — это атомный взрыв. Чем больше мы взрываем атомных бомб здесь, тем в большее число петлей времени мы заключаем самих себя там. Каждый человек рождается и умирает, но только в одной и проекций времён. Сами мы — в полной форме своего Бытия — живём вечно, дискриминация привидений — самоубийство. Заключение самих себя в петлю времени. Не надо бояться жизни, она просто — метафорически — счёт после вечеринки с друзьями (своими мыслями) в ресторане вселенной. The summary of everything. Being. Шлем вечной жизни — это наш разум. Смотрите вторую главу и попробуйте не зацикливаться на этом чтении.

Глава седьмая

Глава восьмая

© Andrei Khanov

© Andrei Khanov