Сиди й дивись

Війна, війна ніколи не змінюється. «Сиди й дивись» — спогади Данте про кола Пекла. Закони війни влаштовані так, що люди вбивають людей. Війна — гра в самознищення. Війна — низка людського горя. Вона ніколи не змінюється.

Сама назва тексту відсилає читача до фільму "Іди й дивись" 1985 р. за авторством Елема Климова, який показує справжнє пекло, що його створили німці в 40-х роках. Звичайно ж, автори ні на що не натякають :)

Неможливо виділити певний сюжет цієї книги. Звичайна українська сім'я залишає свій дім, залишаючи все у владі часу і мертвого пилу. Порожні вулиці, покинуті будинки, випалені багатоповерхівки — кошмар, який відчув кожен українець.

Оповідачем перших днів війни є підліток Марта, яка зі своєю сім'єю терміново змушена покинути Батьківщину — місце всього свого життя, місце, де колись процвітало життя. Шлях кожного українця, який застав 24 лютого, — нескінченна колія вічного лютого. На думку авторів, лютий символізує собою смерть, нескінченну порожнечу і занедбаність, тоді як березень, у який так старанно намагається потрапити сім'я Марти, — життя і світло. Україна зазнала величезних руйнівних наслідків. Війна не обійшла стороною нікого. Лютий — момент, коли час зупинився. Лютий — тунель, у кінці якого горить Март.

По ходу руху вічним лютим можна простежити біблійні алюзії на Ноїв ковчег. Автомобіль — єдиний засіб порятунку від нескінченних бомбардувань і смерті, яка почала свій похід зі Сходу. Автомобіль — рятувальний ковчег, з вікон якого можна побачити всю палітру інфернальної картини.

Дитяча свідомість, здатна уявляти світ у різних художніх і казкових образах, сприймає війну як щось незрозуміле дорослій людині. Снаряди, що летять за здобиччю, — фенікси, що воскресають день за днем. Вибухи — крики радості від спійманого улову. Усе це посилює в людини відчуття абсурду і дереалізації, що тягне за собою відчуття, ніби ти перебуваєш у глибокому сні, вихід з якого забарикадували мішками з піском і металевими їжаками.

Не обійшлося і без політичного підтексту:

«Окей, зам«яли. Причина одна: хтось думає, що він може щось зробити силою. Ось може, і все. Право має. Забрати річ, гроші, території, принизити, зробити боляче… або, навпаки, ощасливити. Насильно. «Це для твого ж блага», «б»є — значить любить», "їх треба врятувати, визволити, покращити, це наш обов'язок»…" та "… але він так і продовжуватиме грати в солдатики? У живі?"

Складно не здогадатися про кого йдеться. Це П., який постає в образі «хлопчака-поганюка», що силою забирає в маленьких те, що їм дороге. П. — Раскольников, який думав, що він має право «визволяти» і «рятувати», а виявився звичайною тремтячою тварюкою.

Під кінець лютого назовні вириваються заповітні чотири слова, які, на жаль, у Російській Федерації говорити заборонено. Але людина — це не раб, не жертва кровопролитної колонізації.

Х*й во*не.

Н*т во*не.

[Наступний текст заборонено КоАП РФ]