Я не впевнений, але здається, у мене є собака. Як всі собаки, вона припнята ланцюгом до сітки, дуже голосно гавкає, порпає землю довкола буди, ніби знає, що поряд війна і готується до кругової оборони. Вона жере, як не в себе і надзвичайно радіє коли я приходжу з роботи. Вона не смердить псяюхою, як багато інших двіртер’єрів. Здається, її звати Джульєтта, але це якась неправда, бо я б ніколи не дозволив собі назвати так власну собаку. Валькірія, Бестія, Крімгільда — це по-мені.