Последнее странствие Сутина. Ральф Дутли. — Издательство Ивана Лимбаха, 2016. — 352 с. Мой путь по франко-испано-латиноамериканской литературе вильнул зигзагом в сторону романа немецкоязычного Ральфа Дутли. Впрочем, действие доставшейся мне в подарок книги «Издательства Ивана Лимбаха» всё же разворачивается во Франции.

Робота, що започаткувала всю серію заробітчанську… Такі вони- заробітки… Якій він є — цей світ заробітку твого, мабуть одночасно складне й просте запитання…? Ці люди- привиди. Їх мабуть, що вже й мільярд по цілому світі. Хто їх там рахуватиме? Кому потрібен цей людський прошарок? Знаємо про те, що вони є. Жоден зі статків не може бути досягнутий без їх присутності, та безпосередньої участі. Чому ж?! Посередня участь там теж завжди є. Особливо від початку. Але статку все рівно.

« И вот здесь заключается парадокс, который я хотел бы отметить: все эти вещи, в принципе обязательно имеющие некоторую функцию, полезное назначение, применение, вроде бы переживаются нами как чистые орудия, тогда как на самом деле являются носителями чего-то иного и сами представляют собой что-то иное; они несут в себе смысл; иначе говоря, вещь действительно для чего-то служит, но она также служит для сообщения информации; это можно выразить одной фразой — у вещи всегда есть смысл, который не

Равликіада або Атака Равлів … Чи є щось спільного у цих беззахистних мешканців планети Земля. Равликів та людей. І зокрема якщо ці люди є наприклад українці? Доречне сподівання що це питання не для риторики. Та чи може бути, що із цього питання виринає привід для дискусії? Лунає пісня про Мелінду. Мабуть вона кохала. Її теж. І мешкала вона не в Києві. І не приїджала вона зі Жмеринки. Але проникливоий голос Байрона кличе її до себе. Напевно колись раніше вона не була революційно налаштована.

Театральный эскиз по мотивам фильма. Мария Ладен. Мне не нравятся затянутые кадры, которые побуждают зрителя искать в том случае, когда он может быть лишен возможности найти. Допустим, Тарковский применял долгие планы без монтажа в тех случаях, когда картинка была полна сама по себе, или когда ее смысл, который может быть открыт, следует из предыдущего материала. Если бы я начал смотреть этот фильм без музыки, то скорее всего с самого начала имел бы к нему предубеждение. Получилось обратное.